Ukrainian Albanian Armenian Azerbaijani Basque Belarusian Bengali Bosnian Bulgarian Catalan Croatian Czech Danish Dutch English Esperanto Estonian Finnish French Galician Georgian German Greek Hebrew Hungarian Icelandic Irish Italian Javanese Kannada Latvian Lithuanian Macedonian Maltese Mongolian Norwegian Polish Portuguese Romanian Russian Serbian Slovak Slovenian Spanish Swedish Turkish Welsh Yiddish
Easy to starts

Почніть звідси

Знання озброює -
спільно зупинимо АЧС
...

Правила роботи
Forum Support

Картографія

Візуалізація загроз та викликів
Африканської чуми свиней..
.

це дійсно просто

Great docs & support

Довідкові матеріали

Актуальні публікації, аналітика та
рекомендації експертів...

а це корисно

Українське законодавство

Санітарні правила і норми розміщення, облаштування та експлуатації малих ферм для утримання тварин (худоби, птахів, звірів) у населених пунктах Української РСР СанПіН N 5.02.12/н

Ветеринарно-санитарные правила для специализированных свиноводческих предприятий

Російське законодавство

Проект «Ветеринарно-санитарных правил по содержанию свиней в личных подсобных хозяйствах граждан в Российской Федерации»

Об утверждении правил определения зоосанитарного статуса свиноводческих хозяйств, а также организаций, осуществляющих убой свиней, переработку и хранение продукции свиноводства

Ветеринарно-санитарные правила выращивания свиней юридическими лицами и индивидуальными предпринимателями


Проект

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства аграрної політики

та продовольства України

_____________________ № _________

Ветеринарно-санітарні вимоги до утримання свиней

І. Загальні положення

1.1. Ці Вимоги розроблені з метою охорони території України від проникнення хвороб тварин з інших територій і карантинних зон, захисту тварин та населення від збудників та хвороб тварин і призначені для особистих селянських господарств та спеціалізованих господарств (ферм і комплексів) різної форми власності, в яких утримують (вирощують) свиней. Ветеринарно-санітарні вимоги до утримання свиней визначають сукупність господарських, зоотехнічних і ветеринарних заходів, що забезпечують належну санітарну культуру, збереження здоров’я тварин, отримання від них високої продуктивності, охорону навколишнього середовища і поширюються на діючі свинарські підприємства всіх форм власності та підприємства, які проектуються, будуються, реконструюються, а також, на фізичних осіб, які займаються вирощуванням свиней.

1.2. Ці Вимоги розроблені відповідно до законів України «Про ветеринарну медицину», «Про особисте селянське господарство», «Про фермерське господарство», «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», «Про охорону навколишнього природного середовища», Державних будівельних норм України, Глав 4.3., 4.4. Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ.

1.3. Розподіл господарств за кількістю свиней, які одночасно утримуються в особистих селянських чи фермерських господарствах (юридичні особи):

1) дрібне особисте селянське господарство – до 15 голів свиней;

2) мале сільськогосподарське підприємство – до 200 голів свиней;

3) середнє сільськогосподарське підприємство – від 201 до 3000 голів свиней;

4) спеціалізоване свиногосподарство – понад 3000 голів свиней.

ІІ. Терміни та їх визначення

вакцинація – метод індивідуального або масового захисту тварин від інфекційних захворювань шляхом створення або посилення штучного імунітету, спрямований на недопущення виникнення захворювань впродовж всього періоду їх утримання;

ветеринарно-санітарний пропускник (ветсанпропускник) – будівля, призначена для санітарної обробки обслуговуючого персоналу і відвідувачів, дезінфекції транспортних засобів і тари з метою попередження заносу на територію комплексу (ферми) з вирощування свиней, станції штучного осіменіння свиней заразних хвороб тварин і має такі відділення (блоки): санітарне (прохідна з дезкилимками, гардеробна з сушильною шафою, душові установки, пральня);

ветеринарно-санітарні розриви – мінімальна відстань між приміщеннями для утримання свиней або між приміщеннями та іншими спорудами, а також від приміщень для свиней до інших господарств з вирощування тварин і птиці, підприємств із забою тварин і переробки продукції тваринного походження, житлових будинків, автомобільних шляхів та залізниць;

домінуючі (панівні) вітри – напрямок руху повітря що переважає впродовж року;

дрібне господарство – господарство, у якому утримується до 15 голів свиней;

закритий режим роботи господарства – комплекс адміністративно-господарських заходів, спрямованих на недопущення занесення на територію господарства збудників інфекційних хвороб тварин, який передбачає наявність суцільної огорожі території господарства, ветсанпропускника, діючих дезбар’єрів, дезкилимків та особливого режиму роботи персоналу;

знезараження (дезінфекція) – комплекс заходів, спрямованих на видалення або знищення патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів на об’єктах навколишнього середовища.

знищення – механічна, фізико-хімічна, біологічна або інша обробка та розміщення (захоронення) продукції або її залишкових компонентів у спеціально визначених місцях з метою зниження ризиків поширення інфекційних хвороб;

зоосанітарний статус (компартмент) - це ступінь захищеності господарства від збудників інфекційних хвороб, в тому числі спільних для людей і тварин, а також від токсинів біогенного походження, які можуть викликати отруєння у свиней і людей при вживанні в їжу продукції свинарства. Розрізняють чотири компартменти від I - незахищене від загрози господарство, до IV - господарство високого рівня захисту;

ізолятор – приміщення або секція, призначені для утримання хворих або підозрюваних у захворюванні тварин;

карантинне приміщення – приміщення для ізольованого утримання тварин, що надходять чи реалізуються з господарства, з метою контролю стану їх здоров'я і попередження поширення заразних хвороб тварин;

компартменталізація (розподіл свинарських (фермерських) господарств на зони за рівнем захищеності) – процедура визначення державним інспектором ветеринарної медицини стану господарства за рівнем захищеності, з метою відокремлення здорових субпопуляцій тварин в неблагополучній через певну хворобу країні;

корми – продукти рослинного і тваринного походження та промислового синтезу, у тому числі готові корми та комбікорми, що містять поживні в засвоюваній формі речовини, не мають негативного впливу на здоров’я тварин та якість одержуваної продукції;

літній табір для свиней – спеціально відведена, огороджена територія для літнього утримання тварин на відритому повітрі;

мале сільськогосподарське підприємство – виробничий об'єкт сільськогосподарського призначення для вирощування, зберігання та переробки окремих видів сільськогосподарської продукції, а також для утримання обмеженої кількості сільськогосподарських тварин. Свиноферми, сільськогосподарських підприємств та селянських (фермерських) господарств, вважаються малими, за наявності поголів’я до 200 голів свиней одночасного утримання;

особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства;

профілактичні перерви – проміжок часу, впродовж якого приміщення вільні від тварин між черговими партіями свиней (за звичай - дві-п’ять діб);

утилізація – доцільне використання відходів або залишків виробництва для отримання корисної продукції, як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів;

фермерське господарство – є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до Закону України «Про фермерське господарство».

Інші терміни застосовуються у значенні, визначеному в Законі України «Про ветеринарну медицину».

ІІІ. Загальні ветеринарно-санітарні вимоги до проектування, будівництва та експлуатації

3.1. Проектування будівництва, реконструкції спеціалізованих свиногосподарств (ферм, комплексів) з утримання (вирощування) племінних тварин, товарної репродукції і відгодівлі свиней проводять за проектами, розробленими відповідно до діючих норм, державних стандартів і правил. Фахівці державної служби ветеринарної медицини беруть участь у проведенні експертизи й узгодженні проектів планування будівництва та реконструкції тваринницьких ферм.

3.2. Територію ферми, комплексу відділяють від жилих районів, населених пунктів санітарно-захисною зоною відповідно до Державних будівельних норм України.

Таблиця

Мінімальні ветеринарно-санітарні розриви між малими тваринницькими фермами селянських (фермерських) господарств та свинарськими підприємствами


з/п

Найменування малих
тваринницьких ферм

Мінімальні ветеринарно-санітарні розриви, м

до малих
сільськогосподарських підприємств

до середніх
сільськогосподарських підприємств

до спеціалізованих
свиногосподарств

до племінних
свиногосподарств

1.

Малі скотарські ферми селянських (фермерських) господарств із загальним поголів’ям тварин, гол.:

 

- до 10

150

150

1000

3000

 

- до 20

150

150

1000

3000

 

- до 40

150

150

1000

3000

 

- до 60

150

150

1000

3000

 

- до 100

150

150

1000

3000

 

- до 150

150

150

1000

3000

2.

Малі свинарські ферми селянських (фермерських) господарств із закінченим виробничим циклом або відгодівлі з поголів’ям свиней:

 

- до 15 голів

150

150

1000

3000

 

- до 30 голів

150

150

1000

3000

 

- до 50 голів

150

150

1000

3000

 

- до 75 голів

150

150

1000

3000

 

- до 100 голів

150

150

1000

3000

 

- до 150 голів

150

150

1000

3000

 

- до 200 голів

150

150

1000

3000

 

- до 300 голів

150

150

1000

3000

Примітка. Відповідальність за недотримання даних розривів покладається на підприємство або фізичну особу, чиїми діями спричинено недотримання розривів.

3.3. Введення тварин на комплекс (ферму) дозволяється після прийняття в експлуатацію об’єкта (реєстрація декларації або отримання сертифіката) й завершення передпускової профілактичної дезінфекції.

3.4. Територія господарської діяльності дрібних особистих селянських та малих сільськогосподарських підприємств планується таким чином, щоб мати окреме місце складування гною, окреме водопостачання та водовідведення.

3.5. Площа земельної ділянки має бути достатньою для забезпечення повного використання, зберігання та переробки органічних решток (гною) або його реалізацію після переробки та знезараження шляхом біотермічного перетворення в компостну суміш.

3.6. Свиногосподарство має забезпечувати закритий режим роботи.

3.7. Навколо приміщень свиногосподарств не рекомендується здійснювати лісові насадження дерев та кущів для зменшення ймовірності заселення їх синантропними та дикими тваринами.

IV. Ветеринарно-санітарні об’єкти

4.1. Дезінфекційний блок або дезбар’єри розташовують на головному в’їзді на територію підприємства і блокують із ветсанпропускником. Дезбар’єр має забезпечувати знезараження транспорту, при використанні наливних дезбар’єрів довжина водного дзеркала має бути не меншою 9 метрів.

4.2. Ветеринарний пункт – складається з амбулаторії та діагностичного відділу. Амбулаторія складається з кімнати фахівців, аптеки, кімнати з холодильною камерою для зберігання біопрепаратів, стерилізаційної, кімнати для розтину та складу для деззасобів.

Ветеринарний пункт розташовують та/або блокують з ветсанпропускником.

4.3. Забійно-санітарний пункт, по можливості, блокують з ветеринарною лабораторією (за наявності) або ветеринарним пунктом і розташовують на лінії огородження підприємства. Він складається із: забійного відділення з приміщеннями для забою свиней, розтину туш, засолу шкур і тимчасового зберігання туш і шкур, утилізаційного відділення, відділення для патолого-анатомічного розтину з утилізаційною камерою та душовою. Покриття стін вказаних відділень мають бути гладенькими, без виступів та забезпечувати зручне їх щоденне миття й знезараження.

Забійно-санітарний пункт розташовують на відстані не менше 50 м від інших приміщень.

В утилізаційному відділенні встановлюють автоклав або піч для спалювання трупів. При утилізації сировини автоклавуванням передбачають дві кімнати: для сировини і знешкодження конфіскатів. У стіні між ними встановлюють автоклав, завантаження якого здійснюють з кімнати для сировини, а вивантаження з кімнати для знешкоджених конфіскатів.

При розташуванні свинарського підприємства в зоні обслуговування заводу з виробництва м’ясо-кісткового борошна забійно-санітарний пункт будують без утилізаційного відділення. В такому разі в забійно-санітарному пункті обладнують лише холодильну камеру для ізоляції (короткочасного (до 3-х діб) зберігання) трупів і конфіскатів від вимушено забитих тварин.

4.4. Забійний майданчик будують з приміщенням для забою тварин та кімнатою для зберігання продуктів забою. Його розташовують у виробничій зоні якнайдалі (не менше 50 м) від свинарників та огороджують суцільним парканом.

4.5. Приміщення для карантину, передбачене для обслуговування одного свинарського комплексу (ферми), розташовують відокремлено від виробничих приміщень ферми чи комплексу, огороджують суцільним або сітчастим парканом заввишки 2 м та обладнують окремий в’їзд (виїзд) з дезбар’єром на дорогу загального користування.

Розміри будівлі для карантину визначають циклограмою надходження та руху поголів’я із розрахунку тривалості карантинування кожної групи свиней в ізольованих секціях впродовж 30 діб, періоду санітарної обробки і дезінфекції та вивільнення приміщень не менше ніж на 4 доби.

В карантиннику передбачають наявність окремих приміщень для зберігання кормів, інвентарю, ветеринарних препаратів, інструментів та дезінфектантів.

4.6. Ветсанпропускник будують на лінії розмежування адміністративно-господарської і виробничої зон.

Розташування та розміри санітарно-побутових приміщень для персоналу свиногосподарства (ферми) проектують відповідно існуючих нормативних вимог. Крім цього, в ветсанпропускнику передбачають приміщення для знезараження, прання і сушки спецодягу та спецвзуття.

На прохідній ветсанпропускника встановлюють цілодобове чергування.

Перед входом у ветсанпропускник, як зі сторони зовнішньої території, так і з боку виробничої зони, встановлюють дезбар’єри (кювети з килимками або тирсою), змочені дезрозчином. Розмір дезбар’єра повинен виключати можливість оминути його відвідувачем.

Ветсанпропускник включає ряд приміщень, обладнаних наскрізними душовими кабінами, що забезпечують необхідну обробку персоналу та відвідувачів. Душові кабіни встановлюють таким чином, щоб всі, хто заходить на територію ферми та виходить з неї, проходили через них.

Ветсанпропускник розділяють на «чисту» та «брудну» зони. В «брудній» зоні санпропускника працівники свиногосподарства (ферми) знімають свій домашній одяг і взуття та залишають їх в гардеробній домашнього одягу (в шафі, закріпленій за кожним працівником), приймають душ та в гардеробній в «чистій» зоні одягають чистий знезаражений спецодяг і взуття. Переміщення одягу між «чистою» і «брудною» зоною заборонено. По закінченню роботи процедуру повторюють в зворотному порядку - знімають спецодяг і взуття, приймають душ і одягають власний одяг.

4.7. Ветеринарні об’єкти обладнують автономною каналізацією для відведення стічних вод.

4.8. Пункт зі штучного осіменіння при великому свинарському підприємстві розташовують на території племінного репродуктора або промислового комплексу. У ньому передбачають приміщення для утримання кнурів та лабораторно-технологічну кімнату.

V. Вимоги до закритого режиму роботи у спеціалізованих свиногосподарствах, малих та середніх сільськогосподарських підприємствах

5.1. Всі спеціалізовані свиногосподарства, малі та середні сільськогосподарські підприємства з вирощування та відгодівлі свиней незалежно від форми власності працюють в закритому режимі роботи.

Вхід на територію спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств стороннім особам, а також в’їзд транспортних засобів, не пов’язаних з обслуговуванням господарства, забороняється.

5.2. При цьому всі відвідувачі реєструються в спеціальному журналі та проходять санітарну обробку. Крім того, відвідувачі (включаючи посадових осіб органів, уповноважених на здійснення державного контролю (нагляду)), щонайменше за останні 2 тижні не повинні відвідувати інші господарства, що належать до компартментів нижчого рівня,  контактувати з домашніми та (або) дикими свинями (включаючи відвідування мисливських господарств, брати участь в полюванні на диких свиней), відвідувати епізоотичні вогнища, або брати участь у проведенні протиепізоотичних заходів.

5.3. Територію спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств поділяють на такі зони:

1) виробничу, в якій можуть виділяти репродуктивний і відгодівельний сектори, вигульні майданчики з твердим покриттям, ветеринарно-санітарні об’єкти, які розташовують відповідно до технологічного процесу. Територію виробничої зони по всьому периметру огороджують суцільною огорожею, яка унеможливлює проникнення сторонніх осіб, диких та безпритульних (синантропних) тварин;

2) адміністративно-господарську, яка включає будівлі і споруди адміністративно-господарських служб, об’єкти для інженерно-технічного обслуговування (гараж, технічні склади, механічні майстерні), приміщення для зберігання і приготування кормів. Кормоцех розташовують при в’їзді на територію підприємства. У безпосередній близькості до кормоцеху або в блоці із ним розташовують склад концентрованих кормів, сховища для коренеплодів, силосу та інших кормів.

5.4. Вхід у виробничу зону спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств дозволяється лише через ветсанпропускник, а в’їзд транспорту – через постійно діючий дезінфекційний бар’єр (дезінфекційний блок). На ветсанпропускнику ведуться журнали: виходу на роботу працівників, відвідування господарства сторонніми особами, руху та знезараження транспорту, приготування дезрозчинів та заправки дезбар’єрів, прання та знезараження спецодягу.

Всі інші входи у виробничу зону спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств мають бути закриті.

5.5. Виходити в спецодязі, а також виносити його за межі спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється.

5.6. При вході в ізольоване приміщення (секцію) встановлюють дезванночки або дезкилимки. Зсередини приміщення біля дверей, при вході в склади комбікормів, кормокухню та інші ветеринарні об’єкти облаштовують дезкилимки, заповнені тирсою або іншим пористим матеріалом, зволоженим дезрозчином.

5.7. На кожній технологічній дільниці облаштовують туалет з умивальником.

5.8. Для обслуговування тварин за кожною технологічною (виробничою) групою закріплюють відповідний персонал, що має навики утримання, годівлі, догляду за тваринами та пройшов обов’язкове медичне обстеження.

Особи, хворі туберкульозом, теніаринхозом, сальмонельозом та іншими захворюваннями, спільними для людей і тварин, до роботи в спеціалізованих свиногосподарствах, малих та середніх сільськогосподарських підприємствах не допускаються.

5.9. Персонал господарства забезпечують спецодягом та спецвзуттям із розрахунку не менше двох комплектів на працівника. Обладнання, інвентар, спецодяг, спецвзуття та інші предмети маркують і закріплюють за дільницею (цехом). Передавати означені предмети з одної дільниці на інші без попереднього знезараження забороняється.

5.10. Працівники спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств, не повинні утримувати свиней в особистих селянських господарствах. Керівники господарств мають здійснювати суворий контроль за наявністю свиней в особистих селянських господарствах найманих працівників.

У випадку інфекційного захворювання інших сільськогосподарських тварин, що належать працівникам спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств, такі працівники зобов’язані сповістити керівника та не допускатись до роботи до повної ліквідації хвороби в їх особистому селянському господарстві.

5.11. На території спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється утримувати собак (крім сторожових), котів, а також інші види тварин, включаючи птицю. Сторожові собаки мають бути зареєстрованими та з відповідними відмітками в паспорті про щеплення проти сказу та інші обробки й постійно перебувати на території господарства.

5.12. На території радіусом в три кілометри від спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств все свинопоголів’я підлягає профілактичним обробкам проти інфекційних захворювань відповідно до плану протиепізоотичних заходів з урахуванням епізоотичного стану.

Ветеринарним фахівцям спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється обслуговувати тварин, поза межами господарства, яке вони обслуговують та тварин особистих селянських господарств. Відповідальність за організацію ветеринарного обслуговування покладається на керівника господарства.

5.13. Для забезпечення технологічного процесу у виробничій зоні виділяють спеціальний внутрішньогосподарський транспорт та проводять розподіл «чистих» (підвезення кормів, тварин) та «брудних» (вивезення гною, загиблих тварин, відходів забою) автотранспортних шляхів унеможлививши їх перетин.

5.14. Тварин, що підлягають вимушеному та внутрішньогосподарському забою, перевозять на забійно-санітарний пункт (забійний майданчик) спеціальним транспортом, що виключає витікання виділень.

5.15. Туші вимушено забитих тварин в обов’язковому порядку піддають дослідженням в уповноваженій лабораторії ветмедицини. Залежно від результатів дослідження туші відправляють на м’ясопереробне підприємство або утилізують. До отримання результатів дослідження і відправлення на переробку туші зберігають в холодильних камерах забійно-санітарного пункту.

5.16. Вивезення трупів і боєнських відходів на ветсанзаводи здійснюють спецавтотранспортом, який регулярно знезаражують.

5.17. Санітарний день в господарстві проводять з метою ретельної очистки приміщень та поточного ремонту, не рідше одного разу на місяць.

Обов’язковою умовою експлуатації приміщень є принцип «все зайнято/все вільно», з обов’язковою їх санацією впродовж двох-п’яти діб.

5.18. На територію виробничої зони спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств забороняється заносити продукти харчування особливо - тваринного походження. Споживання їжі дозволяється лише на території адміністративної зони у спеціально відведених для цього місцях, що відповідають  санітарним вимогам.

5.19. Забороняється вигул свиней за межами території господарств.

5.20. Персонал спеціалізованих свиногосподарств, малих та середніх сільськогосподарських підприємств зобов’язаний проходити обов’язкові профілактичні медичні огляди у відповідності до чинного законодавства.

VI. Ветеринарно-санітарні вимоги до дрібних особистих селянських господарств

6.1. Утримання свиней в дрібних особистих селянських господарствах зобов’язує власника дотримуватись ветеринарно-санітарних вимог або проводити еквівалентні до них санітарні заходи, які дають змогу досягти рівноцінного рівня санітарного захисту тварин та людей.

6.2. З метою запобігання занесенню збудників інфекції на територію дрібного особистого селянського господарства придбання тварин може здійснюватися лише за наявності відповідних ветеринарних документів в осіб чи підприємців, які їх реалізують.

6.3. При придбанні тварин власник повинен вимагати у постачальника чи в особи, що продає їх населенню, ветеринарні документи, які засвідчують стан здоров’я тварин, благополуччя господарства-постачальника та регіону, звідки походять ці тварини, щодо інфекційних хвороб, проведені щеплення та результати лабораторних досліджень.

6.4. Придбані тварини підлягають профілактичному карантинуванню. Для цього їх утримують окремо від загального поголів’я впродовж 30 діб. У період карантину власник повинен повідомити спеціаліста ветеринарної медицини про придбання тварин та виконувати надані ним рекомендації щодо їх утримання в цей період, сприяти проведенню необхідних лабораторних досліджень тощо.

Тварин розташовують у чистому, продезінфікованому приміщенні. Нові приміщення перед розміщенням тварин також очищають і дезінфікують.

6.5. Для профілактики захворювань тварин власник повинен забезпечити комплекс заходів, які сприяють збереженню поголів’я в дрібних особистих селянських господарствах, а саме:

1) дотримуватись норм щільності;

2) забезпечити належну годівлю тварин та своєчасне прибирання годівниць і гною;

3) забезпечити дотримання основних параметрів мікроклімату, вентиляції, освітлення приміщень;

4) забезпечити дотримання ветеринарно-санітарних вимог утримання тварин;

5) забезпечити своєчасне видалення гною, його знезараження та дезінфекцію приміщень, кліток, обладнання й інвентарю;

6) забезпечити своєчасне виявлення та знищення ектопаразитів і мишоподібних гризунів у приміщенні;

7) забезпечити достатньою кількістю питної проточної води.

6.6. Консультації та допомогу у визначенні придатності води власник може отримати в територіальних установах санітарно-епідеміологічної служби чи лабораторії ветеринарної медицини.

6.7. Мінімізувати можливість проникнення гризунів у приміщення, де утримуються тварини та регулярно проводити дератизацію.

6.8. Приміщення для утримання тварин мають бути обладнані природною приточно-витяжною вентиляцією, зручною для очищення та миття.

6.9. Побілка стелі, стін та очищення допоміжного обладнання мають проводитися у міру забруднення, але не рідше одного разу на рік. Перед побілкою має здійснюватися механічне очищення, ремонт та  дезінфекція.

6.10. Для прибирання гною, підстилки та сміття має використовуватись закріплений за цим приміщенням інвентар, який необхідно періодично очищати та дезінфікувати.

6.11. Дрібний інвентар дезінфікують шляхом занурення в окріп на 5 хвилин або знезаражують одновідсотковим розчином їдкого натру чи іншим деззасобом, зареєстрованим в Україні, згідно з настановою по його застосуванню, великий інвентар та обладнання зрошують дезрозчином за допомогою гідропульту тощо.

6.12. Очищені годівниці, поїлки та інший інвентар рекомендується виставити під прямі сонячні промені.

6.13. Підлоги, клітки, годівниці та поїлки, виготовлені з негорючих матеріалів рекомендовано обробляти паяльними лампами чи спеціальними вогнеметами, що забезпечує водночас ще й знищення членистоногих та яєць гельмінтів. При цьому необхідно дотримуватися правил протипожежної безпеки.

6.14. Для захисту тварин від кровосисних членистоногих необхідно:

1) постійно підтримувати в чистоті територію та приміщення;

2) запобігати виплоду мух, для чого своєчасно видаляти сміття та нечистоти;

3) закривати вікна влітку дрібною сіткою та обробляти тварин репелентами;

4) не рідше одного разу на тиждень (влітку) обробляти смітники та вигрібні ями дезінфектантами та інсектицидами, затвердженими до застосування Міністерством охорони здоров’я України в установленому порядку.

6.15. Для захисту приміщень від гризунів необхідно:

1) оббивати пороги та двері приміщення, де утримуються тварини, на висоту 40-45 см листовим залізом або металевою сіткою;

2) заливати отвори в підлозі та стінах, цементним розчином з металевою стружкою або товченим склом;

3) щоденно очищати годівниці від залишків корму;

4) періодично очищати від бруду поїлки та підлогу.

6.16. Годівниці, поїлки та обладнання для приготування кормів очищають і миють гарячим двохвідсотковим розчином кальцинованої соди або іншим миючим засобом, з подальшим промиванням проточною водою.

6.17. Перед проведенням санітарної обробки тварин виводять з приміщення.

6.18. Територію дрібних особистих селянських господарств необхідно постійно підтримувати в чистоті. Гній має складуватись на окремо виділеному майданчику для біотермічного знезараження. Використання гною як добрива без біотермічного знезараження забороняється.

6.19. Власник при обслуговуванні тварин має дотримуватися правил особистої гігієни.

6.20. До роботи з тваринами не допускають осіб, які хворіють на туберкульоз, хронічну дизентерію та інші зоонозні захворювання.

6.21. Власник повинен мати окремий робочий одяг і зберігати його в нежилій частині приміщення.

Для зберігання верхнього одягу і взуття встановлюють окрему шафу. Забороняється носити спецодяг за межами приміщення, де утримуються тварини, а також одягати поверх нього будь-який інший домашній одяг. Весь спецодяг необхідно регулярно прати (один раз на тиждень) та знезаражувати.

6.22. Після роботи з тваринами необхідно змінити спецодяг, взуття та вимити руки. Для знезараження рук обладнують бачок з дезрозчином, поряд з умивальником встановлюють поличку для мила, та вішають чистий рушник.

6.23. При утриманні свиней на підстилці використовують лише сухий підстилковий матеріал, який зберігають у закритих приміщеннях. Категорично забороняється використовувати цвілу, мерзлу чи сиру підстилку.

6.24. В період вирощування тварин власник зобов’язаний щоденно спостерігати за їх фізіологічним та клінічним станом, поїданням кормів, споживанням води та контролювати динаміку приросту ваги.

6.25. При виявленні будь-яких відхилень від нормального фізіологічного стану тварин, при яких спостерігаються клінічні прояви хвороби або загибель, власник має негайно повідомити фахівця територіальної установи ветеринарної медицини, який огляне тварину та за необхідності відбере проби матеріалу й направить їх в лабораторію ветмедицини для проведення необхідних лабораторних досліджень в порядку, передбаченому законодавством.

Подальші дії мають здійснюватися під контролем спеціаліста ветеринарної медицини.

6.26. Тварин, які захворіли, ізолюють в відокремлену ізольовану секцію в приміщенні чи станок. Для догляду - виділяють спеціальне обладнання та інвентар.

6.27. Для профілактики заразних хвороб, окрім загальних ветеринарно-санітарних заходів, проводять ще й специфічну профілактику - тварин вакцинують.

Щеплення та діагностичні дослідження свиней проводять фахівці ветеринарної медицини в порядку, визначеному чинним законодавством.

6.28. Чітке виконання ветеринарно-санітарних вимог до утримання свиней передбачає також сприяння спеціалістам ветеринарної медицини у проведенні обов’язкових щеплень, взятті крові для лабораторних досліджень, проведенні дезінфекції, дезінсекції, дератизації тощо.

VII. Ветеринарно-санітарні вимоги до комплектування господарств, утримання та годівлі тварин

7.1. Комплектування і поповнення поголів’ям підприємств допускається лише здоровими тваринами з підприємств, які мають не нижчий ступінь компартменту ніж підприємство, яке комплектується.

7.2. Якщо закупівля тварин планується в межах адміністративного району (міста), то суб’єкт господарювання, який планує закуповувати тварин, звертається із листом-заявою до головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста), в якому вказує господарство, з якого планується закупівля, кількість тварин, вік, стать, породу і мету придбання. Завезення тварин може здійснюватись лише за письмового погодження головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста).

7.3. Якщо закупівля тварин планується із-за меж адміністративного району (міста), але в межах області, то суб’єкт господарювання звертається з аналогічним листом-заявою до головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста), який з’ясовує епізоотичний стан господарства-постачальника у головного державного інспектора ветеринарної медицини району (міста), де розташоване господарство-постачальник і повідомляє власника про можливість такого переміщення.

7.4. Якщо закупівля тварин планується із-за меж області, але в межах України, то суб’єкт господарювання звертається з аналогічним листом-заявою до головного державного інспектора ветеринарної медицини області, попереднього погодивши його з головним державним інспектором ветеринарної медицини району (міста). Головний державний інспектор ветеринарної медицини області звертається до головного державного інспектора ветеринарної медицини області, де розташоване господарство з якого планується завезення, із запитом про епізоотичне благополуччя господарства-постачальника. Після отримання відповіді він повідомляє власника про можливість такого переміщення.

7.5. У кожному з цих випадків господарство-постачальник відбирає групу тварин, які призначені для реалізації та ставить їх на профілактичне карантинування із проведенням відповідних ветеринарно-профілактичних заходів.

7.6. Перед розміщенням тварин приміщення очищають, за необхідності ремонтують та дезінфікують з лабораторним контролем якості дезінфекції, забезпечують відповідний температурний режим і контроль мікроклімату.

7.7. При формуванні технологічних груп враховують технологію утримання тварин, кількість вільних місць (станків для тварин) та необхідний резерв вільних місць.

7.8. Всі тварини, якими комплектується господарство, мають бути ідентифіковані.

7.9. Тварин в приміщеннях розташовують із врахуванням статево-вікових груп, необхідної площі та норм щільності.

7.10. Холостих, супоросних свиноматок та кнурів розташовують в окремих приміщеннях або станках. Отримання молодняку в свиногосподарствах рекомендується організовувати шляхом турових або циклічно-турових опоросів.

7.11. Забороняється використання кнурів, із приватного сектору для осіменіння свиноматок промислових підприємств.

7.12. В період осіменіння та в першу стадію супоросності (до 32 діб) свиноматок рекомендовано утримувати ізольовано, в індивідуальних станках площею не менше 1,2 м2. Для супоросних свиноматок (понад 32 доби) рекомендовано групове утримання на площі - не менше 1,9 м2 на одну свиню.

За дві-три доби до опоросу свиноматок рекомендовано переводити в індивідуальні підготовлені станки.

7.13. При переведенні свиноматок із одного приміщення в інше рекомендовано зберігати попередньо сформовані групи тварин, не допускаючи їх перемішування.

Підсисних свиноматок рекомендовано утримувати в індивідуальних станках.

7.14. По завершенні кожного виробничого циклу вирощування чи утримання свиней в ізольованих секціях роблять профілактичні перерви не менше ніж на дві-п’ять діб з обов’язковим проведенням:

1) ретельної механічної очистки та миття підлоги, станків, стін, гноєстоків;

2) дератизації та дезінсекції, знищення синантропних птахів;

3) дезінфекції - деззасобами відповідно до настанов по їх застосуванню;

4) просушування приміщення;

5) приведення параметрів мікроклімату приміщення до технологічних норм.

Дезінфекцію окремих станків для опоросу проводять по мірі їх звільнення.

7.15. Станки для утримання кнурів дезінфікують один раз на місяць, а також після їх вибраковки чи переведення.

7.16. Хворих свиноматок і поросят ізолюють та утримують окремо в індивідуальних станках. При масовому захворюванні тварин - всіх тварин цього приміщення переводять на режим карантину з обов’язковою аерозольною дезінфекцією та проведенням відповідних лікувально-профілактичних заходів.

7.17. Для профілактики стресу не допускається поєднання вакцинації свиноматок і поросят з процесами перегрупування, зважування тощо. Лікувально-профілактичні маніпуляції необхідно закінчити ще до перегрупування.

7.18. Комплектацію стада здійснюють у відповідності з такими вимогами:

1) збереження первинної групи тварин;

2) групи свиноматок з встановленою поросністю у межах технологічного циклу;

3) тварини, які надходять з інших господарств, підлягають обов’язковому профілактичному карантинуванню впродовж 30 діб зі щоденним клінічним оглядом, вибірковою термометрією та проведенням обов’язкових лікувально-профілактичних та діагностичних заходів.

7.19. Годівлю тварин рекомендовано здійснювати лише знезараженими кормами (вимога обов’язкова для господарств IV рівня безпеки (компартменту)). Заборонено використання харчових відходів для годівлі свиней.

VIII. Профілактичний карантин свиней

8.1. Тварини, що виходять з свиногосподарства та надійдуть до інших свиногосподарств, підлягають обов’язковому профілактичному карантинуванню впродовж 30 діб.

8.2. Впродовж карантину тварини утримуються ізольовано в окремому, спеціально відведеному місці (приміщенні для карантину) під наглядом державного інспектора ветеринарної медицини або уповноваженого лікаря ветеринарної медицини з метою обстеження, дослідження, а за необхідності й щеплення відповідно до діючих інструкцій з профілактики та ліквідації інфекційних хвороб.

8.3. Тварини допускаються у стадо лише по завершенні профілактичного карантинування на підставі акта зняття з карантину за погодженням державного інспектора ветеринарної медицини.

ІХ. Компартменталізація свинарських (фермерських) господарств

9.1. Система компартментів (якісної оцінки ризику) застосовується з метою забезпечення відповідного епізоотичного статусу свинарських господарств різного типу та запобігання поширенню заразних хвороб тварин. Вона поширюється на фізичних та юридичних осіб, що займаються утриманням та вирощуванням свиней.

9.2. Компартменталізація проводиться на основі аналізу та якісної оцінки ризиків, пов’язаних з поширенням збудників заразних хвороб тварин, включаючи хвороби, спільні для людей і тварин, а також токсинів біогенного походження, які можуть викликати отруєння свиней або людей при вживанні в їжу продукції свинарства (далі – патогенні фактори), і характеризує ступінь захищеності компартменту. Компартмент визначається по відношенню до однієї чи декількох хвороб. Компартмент має бути чітко визначено із зазначенням місця розташування всього комплексу основних його складових, в т.ч. господарств, а також пов'язаних із ними функціональних підрозділів (цеху з виробництва кормів, бійні, переробних підприємств тощо), їх взаємозв'язків і ролі, яку вони відіграють в епізоотичному відмежуванні тварин компартмента від субпопуляцій з іншим зоосанітарним статусом.

Відповідальний від компартмента зобов'язаний розробити, впровадити і слідувати плану біологічної безпеки у відповідності до п. 3 ст. 4.4.3. Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ.

9.3. За результатами компартменталізації господарство отримує такі ступені:

  • компартмент I – незахищені від загроз господарства;
  • компартмент II – господарства низького рівня захисту;
  • компартмент III – господарства середнього рівня захисту;
  • компартмент IV – господарства високого рівня захисту.

9.4. Віднесення господарства до компартментів II-IV здійснюється за результатами обстеження господарства державними інспекторами ветеринарної медицини, проведеного за заявою власника господарства у відповідності до цього наказу та порядку затвердженого наказом Центрального органу виконавчої влади що формує державну політику у сфері ветеринарної медицини.

9.5. Господарства, що не подали заяви, і до проведення їхнього обстеження відносяться до компартменту І.

9.6. За результатами обстеження господарства складається акт, в якому міститься вичерпна інформація про відповідність господарства критеріям компартменталізації, зокрема:

1) найменування (для фізичної особи – прізвище, ім’я та по батькові);

2) адреса місця знаходження;

3) види здійснюваної діяльності;

4) дата проведення обстеження;

5) оцінка відповідності господарства критеріям компартменталізації (по кожному критерію).

9.7. Акт проведення компартменталізації для компартменту II та IIІ подається на затвердження головному державному інспектору ветеринарної медицини відповідної області, а для компартменту IV – Головному державному інспектору ветеринарної медицини України чи його заступнику.

9.8. Критерії компартменталізації, переліки питань, порядок встановлення та підтвердження їх відповідності встановлюються порядком затвердженим наказом Центрального органу виконавчої влади що формує державну політику у сфері ветеринарної медицини.

9.9. До компартменту II відносяться господарства, що відповідають таким критеріям:

а) в господарства не завозяться свині з компартмента I (включаючи генетичний матеріал і тимчасове введення свиней з будь-якою метою);

б) господарства не пов'язані з компартментом I технологічно (транспорт, персонал, тара, ветеринарні фахівці тощо), за винятком поставки з даного господарства в господарства компартмента I свиней і генетичного матеріалу свиней;

в) вигул свиней за межами території господарств не здійснюється;

г) територія господарств обгороджена способом, що перешкоджає проникненню диких тварин (за винятком птахів і дрібних гризунів);

д) на територію господарств не здійснюється вхід сторонніх осіб та в'їзд стороннього транспорту;

е) господарства не використовують в корм тваринам харчові відходи.

9.10. До компартмента III відносяться господарства, які відповідають критеріям, викладеним у п. 9.9. цих Вимог, а також наступним критеріям:

а) в господарства не завозяться свині з компартмента II (включаючи генетичний матеріал і тимчасове введення свиней з будь-якою метою);

б) господарства не пов'язані з компартментом II технологічно (транспорт, персонал, тара, ветеринарні фахівці тощо), за винятком поставки з даного господарства в господарства компартмента II свиней і генетичного матеріалу свиней;

в) виключена можливість контактування працівників господарств з домашніми та (або) дикими свинями або відвідування працівниками господарств, що відносяться до компартментів I і II;

г) вигул свиней поза тваринницькі приміщення господарств не здійснюється;

д) в радіусі 500 метрів відсутні господарства, що належать до компартментів I і II;

е) виробничі будівлі господарств захищені від проникнення тварин (включаючи птахів), атмосферних опадів та ґрунтових вод;

є) не здійснюється відвідування виробничих приміщень господарств особами (включаючи посадових осіб органів, уповноважених на здійснення державного контролю (нагляду), які контактували впродовж попередніх 2 тижнів з домашніми та (або) дикими свинями (включаючи відвідування мисливських господарств, участь в полюванні на диких свиней), які відвідували господарства, що належать до компартментів I і II, епізоотичні вогнища, або брали участь у проведенні протиепізоотичних заходів;

з) вхід в виробничі приміщення господарств здійснюється з повною зміною одягу та взуття;

і) в корм тваринам господарств використовуються виключно корми і кормові добавки, піддані стерилізуючій обробці, термообробці (гранулювання);

к) в господарствах здійснюється облік запасів кормів із зазначенням їх виробника і режимів приготування;

л) в господарствах враховуються всі ветеринарні заходи і процедури, що проводяться зі свинями;

м) серед поголів'я господарств не було випадків виникнення наступних заразних хвороб свиней:

  • африканська чума свиней впродовж останніх 3 років;
  • класична чума свиней впродовж останніх 12 місяців;
  • везикулярна хвороба впродовж останніх 12 місяців;
  • трансмісивний гастроентерит впродовж останніх 2 років;
  • ензоотичний енцефаломієліт свиней (хвороба Тешена) впродовж останніх 12 місяців;
  • хвороба Ауєскі впродовж останніх 12 місяців;
  • респіраторний репродуктивний синдром свиней впродовж останніх 2 років;
  • парвовірусна хвороба свиней впродовж останніх 2 років.

9.11. До компартмента IV відносяться господарства, які відповідають критеріям, викладеним у п. 9.10. цих Вимог, а також наступним критеріям:

а) в господарства впродовж не менше 12 місяців не завозяться свині з компартментів I, II і III (включаючи генетичний матеріал і тимчасове введення свиней з будь-якою метою);

б) господарства впродовж не менше 12 місяців не пов'язані з компартментами I, II і III технологічно (транспорт, персонал, тара, ветеринарні фахівці тощо), за винятком поставки з даного господарства в господарства компартментів I, II і III свиней і генетичного матеріалу свиней;

в) виключена можливість контактування працівників господарств впродовж попередніх 12 місяців з домашніми та (або) дикими свинями або відвідування працівниками господарств, що відносяться до компартментів I, II і III;

г) господарства не здійснюють вигул свиней;

д) в радіусі 500 метрів відсутні господарства, що належать до компартмента III;

e) не здійснюється відвідування виробничих приміщень господарств особами (включаючи ветеринарних фахівців і посадових осіб органів, уповноважених на здійснення державного контролю (нагляду), які контактували впродовж попередніх 2 тижнів з домашніми та (або) дикими свинями (включаючи відвідування мисливських господарств, участь в полюванні на диких свиней), які відвідували господарства, що належать до компартмента III, епізоотичних вогнища, або брали участь у проведенні протиепізоотичних заходів;

ж) вхід в виробничі приміщення господарств впродовж не менше 12 попередніх місяців здійснюється через санпропускник з повною сандушовою обробкою, зміною одягу та взуття;

з) робочий одяг в господарствах піддається щоденному пранню безпосередньо в чистій виробничій зоні господарства;

і) транспорт для доставки кормів не використовується для доставки кормів в господарства, що належать до компартментів I, II і III;

к) серед поголів'я господарств впродовж 2 попередніх років не було випадків виникнення сальмонельозу, а також гемофільозного полісерозиту і плевропневмонії і не було випадків виявлення респіраторного коронавірусу, а також вірусу грипу свиней (виключаючи інфікування свиней штамами вірусу грипу A людини).

9.12. Про господарства, в яких визначено та затверджено рівень компартменталізації, робиться відповідний запис в Реєстрі свинарських господарств у відповідності до порядку, затвердженого наказом Центрального органу виконавчої влади що формує державну політику у сфері ветеринарної медицини (далі – Реєстр) з зазначенням рівня.

9.13. У випадку, якщо в ході планового інспектування свиногосподарств виявлено невідповідність господарства хоча б в одному із критеріїв компартменталізації, присвоєний господарству статус переглядається. Відповідна інформація фіксується в Реєстрі.

9.14. Власник господарства може подати заяву про віднесення його господарства до компартменту із більш високим рівнем. Розгляд зазначеної заяви здійснюється в тому ж порядку, що й на визначення рівня.

9.15. Переміщення тварин у рамках одного компартменту або з компартментів рівня ІІI та ІV до компартментів нижчого рівня відбувається без застосування вихідного карантину, за результатами моніторингових досліджень. До господарств зі статусом компартмента ІV не застосовуються положення інструкцій у разі реєстрації хвороб (у відношенні яких визначено компартмент) у сусідніх господарствах з іншим зоосанітарним статусом. У разі виникнення підозри на хворобу або появи хвороби, по відношенню до якої компартмент був створений, його благополучний статус негайно припиняється. У разі ж її підтвердження статус відкликають, про що інформують країни імпортери, як того вимагають положення Статті 5.3.7. Кодексу здоров’я наземних тварин МЕБ.

X. Гігієна праці та правила безпеки для обслуговуючого персоналу

10.1. При роботі з тваринами необхідно дотримуватися вимог щодо гігієни праці та правил техніки безпеки.

Обслуговуючий персонал забезпечується власником тварин миючими та дезінфікуючими засобами, спеціальним одягом, індивідуальними засобами захисту (респіратори, окуляри, рукавички, спецодяг, взуття), які мають запобігати інфікуванню, додатково проводиться роз’яснювальна робота щодо дотримання правил особистої гігієни.

10.2. Спецодяг та взуття після кожної зміни знезаражують у пароформаліновій камері, разовий одяг спалюють. Прання, знезараження та зберігання спецодягу та взуття проводяться на території підприємств в окремих приміщеннях санпропускника.

10.3. Особи, що працюють з деззасобами, повинні чітко дотримуватись правил особистої гігієни.

Під час використання препаратів, що подразнюють слизові оболонки очей та органів дихання, працювати дозволяється лише в протигазах або респіраторах та захисних окулярах, а при контакті з концентрованими розчинами необхідно користуватися гумовими рукавичками.

10.4. В аптечках першої допомоги повинні бути розчини нейтралізуючі дезінфекційні речовини (розчин соди, аміаку та борної кислоти), що використовуються в кожному окремому випадку.

10.5. Курити та вживати їжу під час роботи з дезінфекційними речовинами забороняється. По завершенні дезінфекції обличчя та руки необхідно ретельно вимити теплою водою з милом.

10.6. При виникненні ознак захворювання (свербіж, висипка, набряк на шкірі, слабкість чи головний біль) в обслуговуючого персоналу необхідно негайно звертатися по медичну допомогу.

XI. Відповідальність за порушення ветеринарно-санітарних правил

Працівники господарств, ферм, орендарі, власники тварин, керівники (власники) господарств, які допустили порушення ветеринарно-санітарних правил, визначених у цих Вимогах, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Директор Департаменту
тваринництва                                                                              М.М. Кваша

Інші інформаційні системи та ресурси

Клацніть мишкою, щоб перейти до галереї28 квітня 2016 року під егідою FAO/EBRD, за сприяння ЄБРР, Японії, Держпродспоживслужби та асоціації свинарів України в рамках проекту технічної допомоги ФАО «Розбудова потенціалу раннього виявлення та реагування на африканську чуму свиней в Україні» пройшла конференція «АФРИКАНСЬКА ЧУМА СВИНЕЙ: ПІДВИЩЕННЯ ОБІЗНАНОСТІ ПРО РИЗИКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ЗМЕНШЕННЯ».

У відкритті заходу взяли участь: представники  посольства Японії, Продовольчої та Сільськогосподарської Організаціїї (ФАО ООН), представництва Європейського Банку з Реконструкції та Розвитку (ЄБРР) в Україні та Держпродспоживслужби України. Основні напрямки, що були висвітлені в ході конференції включали – АЧС: епізоотична ситуація в Україні та Європі, загрози та виклики для свинарства прогнози її розвитку, Підсумки проекту «Африканська чума свиней: підвищення обізнаності про ризики та зменшення ризиків в Україні», Шляхи вирішення проблемних питань у попередженні та боротьбі з АЧС в Україні з акцентами: «Актуальні аспекти біобезпеки» та «Особливості висвітлення АЧС-проблематики у ЗМІ».

  • Сергій Хоменко, Міжнародний експерт ФАО з питань дикої природи та екології хвороб розповів про АЧС — стан, тенденції та прогнози для Європи та України, а також – Фактори ризику поширення АЧС та роль дикого кабана у поширенні АЧС
  • Мiхал Попiолек, Міжнародний експерт ФАО з питань ветеринарної медицини – про Досвід Польщі у попередженні та боротьбі з АЧС, основні складові та уроки
  • Андрій Розстальний, експерт з ветеринарної медицини ФАО – про Боротьбу з АЧС в Україні (плюси та мінуси) в сценарії протидії хворобі
  • Василь Говгера, аналітик із питань аграрного бізнесу ЄБРР – про те Скільки коштує АЧС? (в масштабі підприємства та країни в цілому)
  • Др. Рон Бергевут, керівник проектів заразних хвороб свиней Університету Вагенінген – про Фонди компенсаційних виплат у випадках спалахів заразних хвороб свиней — невід’ємний компонент ерадикації
  • Олег Неволько, національний консультант ФАО з питань лабораторної діагностики – про Підвищення потенціалу в лабораторній діагностиці АЧС
  • Володимир Поліщук, національний консультант ФАО, IT/GIS фахівець, епізоотолог – про Підвищення потенціалу реагування ветеринарної служби на спалахи АЧС
  • Оксана Юрченко, віце-президент Асоціації свинарів України – про Підвищення обізнаності виробників свинини про ризик АЧС та зменшення ризиків в Україні з Презентацією навчального відео
  • Денiс Вiо, Міжнародний експерт ФАО з питань ветеринарної медицини – про Досвід Італії щодо зонування та компартменталізації та Вимоги до біобезпеки свиногосподарства
  • Віталій Башинський, національний експерт ФАО з питань ветеринарної медицини – Компартменталізація — інструмент захисту свиноферм і збереження можливості торгівлі в умовах поширення АЧС та інших хвороб, які підлягають обов'язковому повідомленню
  • Сара Меркаданте, спеціаліст з комунікацій ФАО – про Вплив інформації про АЧС на споживача та галузь свинарства в цілому
  • Олександр Рєвнівцев, медіа-експерт ФАО – про Поради щодо висвітлення проблематики АЧС в ЗМІ та Аналіз основних помилок подачі матеріалу про АЧС

В ході підведення підсумків – поміж експертами ФАО, представниками Держпродспоживслужби та представники свиногосподарств відбулась дискусія на тему: «Механізми переходу від репресивно-наглядової моделі роботи до взаємовигідної співпраці між ветслужбою та комерційним свинарством». Загалом в конференції прийняли участь близько 150 фахівців.

Клацніть мишкою, щоб перейти до презентацій Клацніть мишкою, щоб перейти до презентацій Клацніть мишкою, щоб перейти до презентацій

§ Останні випадки АЧС в Україні

  • 372 випадок 14.06.2018

    Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Запорізькій області 13.06.2018 в

    ...
  • 371 випадок 10.06.2018

    Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Донецькій області 10.06.2018 в

    ...
  • 370 випадок 27.05.2018

    Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Рівненській області 27.05.2018 в особистому підсобному господарстві

    ...
  • 369 випадок 24.05.2018

    Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області 23.05.2018 в підсобному

    ...
  • 368 випадок 23.05.2018

    Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області 23.05.2018 в підсобному

    ...
  • 367 випадок 23.05.2018

    Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Черкаській області 23.05.2018 в підсобному

    ...
  • 366 випадок 21.05.2018

    Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області в траншеї на узбіччі

    ...
  • 365 випадок 21.05.2018

    Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області в траншеї на узбіччі

    ...
  • 364 випадок 08.05.2018

    Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області 07.05.2018 в

    ...
  • 363 випадок 05.05.2018

    Відповідно до інформації Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області 05.05.2018 в СПК

    ...

Відвідувачі

На сайті 119 гостей та користувачі відсутні

На верх