РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО БІОБЕЗПЕКИ У СВИНАРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ УКРАЇНИ

РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Рекомендації щодо заходів з біобезпеки в свинарських господарствах встановлюють мінімальні вимоги біозахисту свиней на свинофермах для захисту від збудників інфекційних хвороб, обов'язки власників і утримувачів свиней, найманих працівників та відвідувачів свинарських господарств, а також вимоги щодо переміщення свиней.

2. Визначення термінів, що використовуються у цих рекомендаціях:

• Біологічна безпека (біобезпека) – безперервний процес оцінки та управління ризиком, який спрямований на уникнення або мінімізацію ризиків мікробіологічного інфікування, яке може викликати хвороби людей або тварин або внаслідок якого тварини стають непридатними для використання у сільському господарстві чи будь-якого іншого використання.
• Відвідувач свиногосподарства (гість) – фізична особа, яка у даний час не є працівником цього підприємства чи його територіального відділення, а відвідує свинарське господарство з метою огляду, обстеження, контролю, по роботі тощо.
• Власник свиней – особа, що володіє свинями на цьому підприємстві.
• Заходи біозахисту – означає комплекс управлінських та фізичних заходів, спрямованих на зниження ризику занесення, фіксації та поширення хвороб тварин, інфекцій чи інвазій в межах популяції свиней на цьому підприємстві.
• Інфекційне захворювання свиней – це клінічна чи субклінічна інфекція, при якій у свиней присутній один або кілька етіологічних факторів.
• Карантинування свиней – означає відокремлення групи свиней від інших свиней цього приміщення з метою моніторингу, проведення обстежень та досліджень, а за необхідності і лікування.
• Свинар – означає фізичну чи юридичну особу віком від 16 років, яка доглядає власних чи утримуваних свиней.
• Свинарник – означає приміщення (сарай, хлів, інша споруда чи пристосоване для розведення та/чи утримання свиней приміщення, як правило, з допоміжними будівлями та прилеглою територією), де постійно чи тимчасово утримують свиней.
• Утримувач свиней – особа, уповноважена власником цього підприємства на організацію робіт по розведенню, догляду, утриманню, годівлі, напуванню та переміщенню свиней, їх туш, трупів та побічних продуктів тваринного походження у господарстві.

3. Мета біозахисту полягає у забезпеченні того, щоб сторонні особи, тварини, транспорт, обладнання, посуд, інструменти, інші предмети догляду, інвентар чи обладнання, забруднені збудниками інфекційних хвороб тварин, не потрапили на свиноферму та в зони підготовки кормів для свиней.

4. Фактори контролю ризику біозахисту:

• персонал (працівники та відвідувачі);
• транспортні засоби, що в’їжджають на територію свиногосподарства;
• корми і вода для годівлі та напування свиней;
• інструменти, обладнання та інші предмети, що завозяться/заносяться на територію і потенційно можуть бути забруднені інфекційними агентами;
• домашні, окрім свиней цього господарства, дикі та безпритульні тварини;
• туші свиней та інші побічні продукти тваринного походження, контейнери для зберігання туш свиней, транспортні засоби заводів з переробки побічних продуктів тваринного походження;
• шкідники (гризуни та комахи);
• системи вентиляції, видалення сечі та гною;
• свині, що завозяться у господарство;
• прибирання (очищення, миття та знезараження) відходів, станків, обладнання, приміщень і території свинарників та господарства;
• корми для тварин.

РОЗДІЛ II
ОБОВ'ЯЗКИ ВЛАСНИКА ТА УТРИМУВАЧА СВИНЕЙ

5. Власник чи утримувач свиней мають:

   1. дотримуватись правил біологічної безпеки в господарстві, чітко виконувати вказівки та приписи спеціалістів щодо профілактичного карантинування свиней, обробок, щеплень, відбору крові чи інших зразків для лабораторних досліджень;

   2. запровадити обов’язкове профілактичне карантинування усіх тварин, що прибувають в господарство;

   3. заборонити згодовування свиням харчових відходів;

   4. при виявленні однотипних ознак захворювання у двох і більше тварин, що свідчить про інфекцію, інтоксикацію чи отруєння, негайно повідомити про це приватного лікаря ветеринарної медицини, що надає ветеринарні послуги у цьому господарстві, Державного ветеринарного інспектора та до встановлення діагнозу посилити заходи біобезпеки в господарстві;

   5. створити умови для огляду усього поголів’я свиней ветеринарними фахівцями та чітко виконувати їх подальші вказівки та приписи спеціалістів;

   6. дотримуватися процедур використання лікарських засобів для свиней лише з переліку зареєстрованих в Україні;

   7. створити несприятливі умови для проникнення та розмноження потенційно небезпечних для свиней переносників хвороб (синантропних птахів, гризунів та комах) та регулярно проводити знезараження потенційно контамінованих поверхонь шляхом проведення дезінфекцій;

   8. регламентувати доступ на територію господарства персоналу та відвідувачів;

   9. на 48 годин до візиту, обмежити доступ на територію господарства осіб, що мали справу з мисливством, забоєм свиней, їх перевезенням, торгівлею свининою чи відвідали місце обробки побічних продуктів тваринного походження;

   10. реєструвати у журналі всіх відвідувачів господарства;

   11. заборонити персоналу вносити їжу тваринного походження на територію свиногосподарства;

   12. забезпечити регулярну утилізацію гною та якнайшвидше вивезення туш свиней, їх трупів та побічних продуктів тваринного походження із господарства;

   13. призначити осіб, відповідальних за здійснення контролю за дотриманням вимог біозахисту на кожному об’єкті в господарстві;

   14. узгодити із Компетентним органом План заходів на випадок надзвичайного стану, пов’язаного зі спалахом особливо небезпечного захворювання свиней.

РОЗДІЛ III
ВИМОГИ ДО УТРИМАННЯ СВИНЕЙ

6. Територія, де утримуються свині, має регулярно прибиратись. Траву, вчасно скошують, кущі та дерева обрізають, ускладнюючи розмноження в них гризунів, птахів та членистоногих, як потенційних переносників хвороб.

7. Свиноферма (свинарник) має бути огороджена парканом (дерев’яною, сітчастою чи іншою загорожею, яка б перешкоджала проникненню на територію людей і тварин), з регламентованим та контрольованим входом/виходом, в’їздом/виїздом, бажано через санпропускник із дезбар’єром.

8. Територію свиноферми умовно поділяють на виробничу та господарську зони і чітко розмежовують:

   1. Виробничою зоною свиногосподарства вважають територію, як власне самого свинарника, так і кількох (якщо, він не один) та територію між ними, відокремлену фізичним бар’єром (наприклад, парканом та стіною (-ми) свинарника) від решти території підприємства, для того, аби зменшити шанси проникнення/занесення збудника в приміщення до свиней.

   2. Господарська зона, це територія, на якій розташовані допоміжні об’єкти (кормоцех, їдальня, майстерні, гноєсховища тощо).

   3. Переміщення свиней від одного корпусу чи свинарника до іншого та між приміщеннями бажано організувати закритими коридорами.

   4. Дороги та тротуари в господарстві прокладають таким чином щоб унеможливити перетин транспортних потоків, як всередині, так і між зонами.

   5. Не допускають в’їзд стороннього транспорту та персоналу у виробничу зону.

   6. Колеса транспортних засобів, що в'їжджають на територію свиногосподарства, дезінфікують шляхом занурення їх у дезінфекційний розчин чи обприскуванням коліс дозволеними біоцидними ветеринарними препаратами (дезінфікуючими засобами). Усі транспортні засоби, що в'їжджають/виїжджають на/з територію(-ї), мають пройти дезінфекційний бар'єр, заповнений регулярно поновлюваним дезінфікуючим розчином рекомендованої настановою по застосуванню концентрації, активним при відповідній температурі. Для належної дезінфекції поверхні коліс транспортного засобу дезінфікуючим засобом вони мають прокрутитися щонайменше 1,5 рази в дезінфекційному бар'єрі.

   7. Персонал та відвідувачі мають входити та залишати територію господарства лише через санітарний пропускник, обладнаний роздягальнями та душовими. Весь персонал та відвідувачі повинні вимитись, переодягнутись в робочий або спеціальний одяг та перевзутись. Душові забезпечують теплою водою, достатньою кількістю засобів гігієни та рушників.

   8. Перед входом до виробничих приміщень встановлюють дезінфекційні килимки заправлені регулярно поновлюваним дезінфікуючим розчином, таким чином, аби їх неможливо було обійти чи перестрибнути.

   9. Необхідно унеможливити прохід на територію свиногосподарства, окрім, як через санітарний пропускник та дезінфекційні килимки, заправлені регулярно поновлюваним дезінфікуючим розчином.

РОЗДІЛ IV
ВИМОГИ ДО ПЕРЕВЕЗЕННЯ СВИНЕЙ

9. Свиней транспортують у чистих, продезінфікованих транспортних засобах, призначених для перевезення свиней, які по завершенні транспортування очищають та дезінфікують.

10. Водіям транспортних засобів, які перевозять свиней чи продукцію свинарства, заборонено залишати кабіну на території виробничої зони.

11. Місце завантаження свиней у транспортний засіб має розташовуватися поза виробничою зоною свиногосподарства, аби уникати безпосереднього контакту між водіями транспортних засобів, що привозять чи забирають свиней, та персоналом, який працює у цьому свиногосподарстві.

12. Забороняється привозити/заводити свиней у господарство із виставок, аукціонів чи інших підприємств без їх профілактичного карантинування впродовж 21 доби.

13. Дозвіл на переміщення тварин видає виключно ветеринарна служба за результатами перевірки благополуччя території і стану здоров’я тварин згідно встановленого законом порядку.

РОЗДІЛ V
ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ ТА ВІДВІДУВАЧІВ СВИНОГОСПОДАРСТВ

14. Персонал (постійні та тимчасові працівники) свиногосподарства, має:

    1. бути ознайомлений (бажано під розпис) та дотримуватись вимог біобезпеки свиногосподарства, а у виробничій зоні – з правил по розведенню, догляду, утриманню, годівлі, напуванню та переміщенню свиней;

    2. регулярно проходити медогляд;

    3. проходити на робоче місце через санпропускник (за його наявності, де – приймати душ, перед та після роботи, переодягатися в робочий або спеціальний одяг і перевзуватись в роздягальні) чи (за відсутності останнього – дезінфекційний килимок, заправлений регулярно поновлюваним дезінфікуючим розчином);

15. Харчуватись на підприємстві лише у визначеному власником місці і не вносити на територію свинину.

16. Працівники, які завантажують свиней у транспортні засоби, повертаються на територію господарства лише через санітарний пропускник.

17. Персонал та відвідувачі свиногосподарства зобов’язані повідомити власника та утримувача свиней про відвідування впродовж попередніх 48 годин районів полювання, боєнь чи інших місць забою та/чи переробки свиней, побічних продуктів тваринного походження, утримання свиней вдома, інші контакти зі свинями та продукцією свинарства, в тому числі транспортування, обробки (щеплення, лікування тощо), а власник господарства, зважує ризик та приймає рішення щодо можливості відвідування господарства такою особою.

18. Працівники, які мали безпосередній чи опосередкований контакт із контейнерами для туш свиней та/або транспортним засобом чи водієм, що їх доставив, повертаються на територію господарства лише через санітарний пропускник.

19. Відвідувачам:

    1. забороняється відвідувати виробничу зону, якщо впродовж попередніх 48 годин вони повернулись із за кордону чи інших місць де потенційно могли бути в контакті зі свинями чи незнезараженою продукцією свинарства чи побічними продуктами тваринного походження;

    2. забороняється відвідування господарства без дозволу власника, утримувача або уповноваженої на те особи та запису в журналі відвідувачів (підпис про те, що впродовж попередніх 48 годин відвідувач не мав контакту із потенційно контамінованими об’єктами);

    3. перед тим, як йти у виробничу зону та після виходу із підприємства, необхідно прийняти душ, переодягнутися в робочий або спеціальний одяг і перевзутись.

РОЗДІЛ VI
ВИМОГИ ДО ПОБІЧНИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ

20. Власник (утримувач) свиней мають гарантувати, що:

    1. побічні продукти тваринного походження, які утворюються в місці утримання свиней, знезаражуються у встановленому законом порядку;

    2. трупи свиней оперативно видаляються із приміщень, мінімум двічі на добу і зберігаються в контейнерах для органічних відходів, у місці, визначеному власником або утримувачем свиней за межами виробничої зони;

    3. контейнери, для органічних відходів (накопичення і тимчасового зберігання трупів свиней, відходів продуктів забою і переробки туш), завантажуються до транспортного засобу підприємства з переробки побічних продуктів тваринного походження та транспортуються у спосіб, що запобігає розсіюванню збудників у навколишнє середовище;

    4. транспортні засоби, що використовуються для завантаження, перевезення туш свиней, продукції свинарства та трупів і побічних продуктів тваринного походження, миються та дезінфікуються щоразу після їх використання.

РОЗДІЛ VII
ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ

21. Обмеження, щодо відвідування господарства не поширюються на посадових осіб, які здійснюють офіційний ветеринарний контроль, та інших посадових осіб Компетентного органу, що відвідують господарство з робочою метою, а також на посадових осіб Європейського Союзу, які оцінюють виконання вимог у свинарських господарствах.

22. Власники (утримувачі) свиней у свинарських господарствах можуть застосовувати більш суворі заходи біозахисту, ніж зазначені в цих Рекомендаціях.

23. Територіальні підрозділи Держпродспоживслужби контролюють виконання цих Рекомендацій.

24. Рішення територіальних органів Держпродспоживслужби та дії посадових осіб, що здійснюють контроль за свинарством, можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законодавством України.

​Аудит

самостійно пройти аудит з біобезпеки та оцінити готовність підприємства можна за посиланням:

АУДИТ З БІОБЕЗПЕКИ та АУДИТ З БІОБЕЗПЕКИ. ЗАБІЙ