Журналіст - Ольга Кулькова «Прибуткове свинарство» інтерв'ю за підсумками року

Статистика щодо поширення африканської чуми свиней в Україні демонструє доволі сумні результати. Наскільки виправдалися прогнози щодо ситуації з АЧС в Україні на 2016-й рік?

Володимир Поліщук: Так, за 2015 рік в Україні зареєстровано 40 випадків АЧС, тоді як в 2016 - 91 випадок (84 - домашні, 7 - дикі), а це вдвічі більше, проти минулого і динаміка зберігається. Минулорічний прогноз, щодо поширення збудника на південь країни, де основним середовищем його циркуляції та персистенції стане сектор екстенсивного свинарства – також справдився. Більше того, давайте пригадаємо окреслені загрози для свинарського сектора України, а саме (за значимістю):

  1. Дифузне поширення АЧС в господарствах населення за межі епізоотичної зони (зон) з першим епіцентром на півночі Чернігівської області на південь, та в сусідні області (Сумську, Київську та Полтавську). Таким чином на північному Лівобережжі може сформуватися єдина зона змішаної циркуляції збудника АЧС серед диких та домашніх свиней, яка охоплюватиме також і сусідні області Російської Федерації (Брянську та Курську). Поступово, в процесі поширення ареалу збудника хвороби ключову роль відіграватиме сектор екстенсивного свинарства (господарства населення та невеликі ферми) за епізоотичною моделлю, яка в 2007-2015 рр. реалізувалася в Російській Федерації. Динаміка цього процесу зазвичай сезонна і найбільш інтенсивне поширення хвороби відбуватиметься влітку. Цей сценарій може актуалізуватися також у Черкаській, Миколаївській, Одеській та Вінницькій областях у 2016 р.
  2. Стрибкоподібне поширення АЧС за межі карантинної зони зазвичай пов’язано з нелегальним вивезенням хворих на АЧС тварин із комерційних свиногосподарств або продуктів їх вимушеного забою на інші території (як це вже неодноразово відбувалося в Російській Федерації, а також зафіксовано в Україні). Подальше поширення АЧС в Україні не обов’язково відбуватиметься виключно дифузно. Переміщення контамінованої продукції з осередків хвороби (під час карантинних обмежень та після їх зняття) наразі може відбуватися в країні практично безперешкодно. Тож, після накопичення у населення на уражених АЧС територіях певної критичної маси невилученої зараженої вірусом АЧС продукції свинарства, хвороба може виникати абсолютно несподівано, практично у будь-якому регіоні країни навіть через декілька місяців після ліквідації спалаху. І такі прецеденти, нажаль, уже мають місце. Напрямки та відстань означених «стрибків» інфекції не прогнозовані, залежать від господарських зав’язків, цін, сезону, розміру поголів’я ураженого господарства тощо. В Україні зареєстровано близько 3,5 тис. свиногосподарств різних форм власності, значна частина яких - невеликі ферми.

Зазвичай, найбільш інтенсивне поширення контамінованої продукції відбувається взимку та під кінець сезону відгодівлі свиней. Зважаючи на означене, варто зауважити, що спалахи АЧС в Україні, серед домашніх свиней спостерігаються поки що в зоні з відносно невисокою щільністю поголів’я свиней та в регіонах де домінує екстенсивне свинарство. Занесення збудника АЧС на території із більшою щільністю свиноферм і концентрацією свиней у населення неминуче призводитиме до постійного занесення хвороби на ферми. Як свідчить ретроспективний аналіз - ймовірність означеного складає 3:1 (тобто кожен четвертий зареєстрований спалах АЧС буде на спеціалізованій фермі). Саме таке співвідношення і спостерігалось у 2008-2015 рр. в країнах східної Європи. В епізоотичних з АЧС регіонах відсоток повідомлень з ферм сягав 28% (20% - великі комерційні ферми та 8% - меншого розміру). Тому, слід очікувати, що кожен третій, або четвертий уражений свинарський об’єкт, скоріш за все, і буде свинофермою. Наслідки цього будуть катастрофічними, як для свиногосподарств уражених територій, так і країни вцілому, оскільки контамінована продукція з уражених господарств може розповсюджуватися значно швидше, з охопленням великих територій, на відміну від господарств населення, особливо після проникнення в торгову мережу. З огляду на це, особливо небезпечним є проникнення збудника АЧС в західні області України, де щільність поголів’я свиней в господарствах населення сягає місцями 16-30 голів на квадратний кілометр.

  1. Дифузне поширення АЧС в популяції диких свиней на Поліссі з надзвичайно ймовірним поступовим локальним проникненням збудника хвороби в господарства населення і формуванням, скоріш за все, змішаного (домашні-дикі-домашні свині), аніж справжнього лісового циклу персистенції збудника АЧС. Зона циркуляції АЧС серед диких свиней у Польщі, також може мати тенденцію до поступового повільного розширення на південь, у напрямку кордону з Україною, що через певний час може обумовити формування на півночі України великої ензоотичної зони – на кшталт того, що спостерігається в останні два роки в країнах Балтії та Польщі. Слід зазначити, що на фоні двох попередніх загроз можлива персистенція збудника АЧС серед диких свиней наразі не виглядає критично значимою проблемою контрою АЧС в Україні, але може актуалізуватися і додавати значних складнощів до і без того непростої ситуації. Транскордонне занесення збудника АЧС з дикими свинями (з Білорусії, Росії, Польщі та можливо, незабаром і з Румунії) залишається значним фактором ризику виникнення нових, епізоотологічно не пов’язаних зі спалахами в інших частинах України, осередків АЧС у північній та західних частинах країни.

Вважаю, що коментарі тут зайві, та є над чим замислитись.

На Вашу думку, як АЧС змогла дістатися до промислових свинокомплексів? Які основні шляхи інвазії хвороби (крім людського фактору)?

Володимир Поліщук: Світогляд, який сповідує традиційна наука сьогодні – вказує на те, що іншого шляху окрім «людського фактору» – немає. Так, в Україні – не водяться кліщі роду Ornithodorus erraticus, що паразитують на свинях в екваторіальній зоні та здатні переносити вірус АЧС. А, щодо участі в процесі переносу збудника АЧС інших кровосисних членистоногих (комарів, мух, ґедзів тощо) чи синантропних птахів, то достовірних даних, окрім припущень про «потенційну можливість» – немає. А, зважаючи, що промислові свинокомплекси, це підприємства «закритого типу», куди ні дикий звір, ні бродяча тварина не потраплять – то й залишається лише «людський фактор».

Чи можна спрогнозувати ситуацію з поширенням АЧС у 2017 році? Які можливі сценарії розвитку ситуації? Чи варто чекати активізації хвороби навесні?

Володимир Поліщук: Відповідь ствердна на всі три запитання.

Так, звичайно, прогнозуванням мусить займатись кожен господар. Адже, прогноз – це погляд у майбутнє, яке ще остаточно не визначено, тобто оцінка перспективи прибутковості того чи іншого виду діяльності у співвідношенні до факторів ризику, а АЧС – один із них.

Так, АЧС у 2017 році в Україні буде і вектор іде на зростання, як кількості випадків, так і частоти їх виявлення і розміру вражених територій. А, щодо можливих сценаріїв, то все залежить від того хто?, як?, і скільки? інвестує в протидію, алгоритм якої описаний і на щось нове сподіватись марно. Адже, нинішній стан – це результат минулих інвестицій.

Так, на хворобу варто чекати не лише навесні, але й взимку, оскільки збудник не проявляє вираженої сезонності, а розмір інвестицій на її моніторинг, виявлення й запобігання в Україні мізерний.

Однак, є й хороші новини — як зазначають міжнародні експерти: Клаус Депнер, Аго Пертель, Вітторіо Губерті (жовтень, 2016) — Генотип ІІ Африканської чуми свиней, що циркулює у східній Європі не є хворобою з високим ступенем заразності, оскільки не проявляє ознак швидкого поширення в стаді сприйнятливих тварин. Тобто, АЧС, на відміну від ящуру, грипу чи класичної чуми свиней — це інфекція, що повільно поширюється в стаді і можуть пройти тижні, а то й місяці, поки в стаді інфікуються всі тварини. Зазвичай першими страждають 1-2 тварини, згодом, вірус поширюється на все стадо. «Типові» клінічні ознаки хвороби спостерігаються уже тоді, коли заражена велика кількість тварин.

І, що в цьому хорошого? — зауважать скептики. А, те, що даний факт дозволяє змінити алгоритм протидії на стемпінг-аут і робота у цьому напрямку вже ведеться компетентним органом країни.

Другий, не менш важливий фактор – це реєстрація фактів зростання титру специфічних антитіл у хворих тварин, що може бути підставою для сподівання на створення вакцини у майбутньому.

На верх