Попередній діагноз на АЧС ставлять спеціалісти ветеринарної медицини на місцях на основі епізоотологічних, клінічних та патолого-анатомічних даних.
Для моніторингових досліджень використовують імуноферментний аналіз (ELISA) з визначення антитіл, полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) та інші методи досліджень відповідно до національного стандарту України.
Згідно вимог «Керівництва з діагностичних тестів і вакцин Міжнародного епізоотичного бюро для наземних тварин» (2016 року розд. 2.8.1. АЧС)
Лабораторні діагностичні процедури для виявлення АЧС поділяюся на дві групи:
Вибір процедури випробувань залежать від стану захворювання та потенціалу лабораторної діагностики в регіоні або країні.
Відбір зразків біологічного чи/та патологічного матеріалу, їх зберігання та транспортування
Відбір зразків біологічного чи/та патологічного матеріалу та підготовка проб для дослідження потребують вжиття заходів, що запобігають забрудненню об'єктів зовнішнього середовища та перехресному забрудненню зразків, керуючись при цьому діючими правилами та інструкціями із даного питання: Директива ЕС 2006/437/ЕС від 4 серпня 2006 р., Офіційний журнал ЕС; Керівництво з діагностики МЕБ, розд. 1.1.1.
Відбір зразків проводять у наступному порядку:
А. Матеріал від кожної тварини відбирають окремими інструментами. Біологічний матеріал слід відбирати у підозрілих на захворювання АЧС свиней (з температурною реакцією, пригніченим станом, відмовою від корму, синюшністю вух, підгрудка тощо).
Для дослідження використовують: цільну кров та сироватку крові.
Кров для дослідження відбирають із вени використовуючи одноразові системи для взяття крові, одноразовою голкою в об'ємі 5 см3 у стерильну пробірку із антикоагулянтом (6-відсотковий розчин ЕДТА у співвідношенні 1:19 або 4-відсотковий розчин цитрату натрію у співвідношенні 1:9).
Закриту пробірку із кров'ю кілька разів перевертають для рівномірного змішування з антикоагулянтом. Для отримання сироватки – кров відбирають у пробірку без антикоагулянту.
Тканини – шматочками розміром 2х2х2 см і органи – лімфатичні вузли (підщелепні та мезентеріальні), селезінку, нирки – вирізають і вміщують у стерильний контейнер. Лімфовузли відбирають цілком.
Для лабораторних досліджень направляють зразки від 1-3 вимушено забитих, хворих або загиблих свиней.
У разі коли відбувся автоліз тканин чи повне розкладання трупа тварини, для досліджень відбирають вцілілу трубчасту кістку.
Б. Проби біологічного матеріалу вміщують у поліпропіленові пробірки або контейнер, які герметично загвинчують та обгортають марлею змоченою дезінфікуючим розчином та поміщають у герметичний поліетиленовий пакет, який, у свою чергу, поміщають у тару із холодоагентом (термос або валіза – холодильник).
Проби доставляють у лабораторію у день відбору або наступного дня, зберігаючи за температури від 2 до 8°С. Допускається зберігання матеріалу за температури не вище мінус 16°С впродовж 7 діб, а за температури не вище мінус 68°С впродовж і більш тривалого часу. Цільну кров не заморожують, лише сироватку.
Відібрані зразки відправляють в лабораторію із супровідним листом, в якому зазначають:
Транспортування біологічного та патологічного матеріалу до уповноваженої лабораторії здійснює фахівець ветеринарної медицини, який пройшов відповідний інструктаж.
Заключний діагноз і молекулярна характеристика з метою визначення генотипу вірусу АЧС проводиться в ДНДІЛДВСЕ.
Заключний діагноз на АЧС вважається встановленим після отримання позитивних результатів лабораторних досліджень проб біологічного та патологічного матеріалу з урахуванням епізоотологічного даних, клінічних ознак та паталогоанатомічних змін.