Стан відносно ЧСА в Європі та країнах що межують з Україною

Сергій Хоменко, Володимир Поліщук, Олег Неволько – експерти ФАО (Продовольча та сільськогосподарська організація ООН)

Стан відносно ЧСА в Європі та країнах що межують з Україною

Стрімке поширення африканської чуми свиней країнами Східної Європи у 2007-2015 рр., започатковане на Кавказі — із Грузії та Вірменії (2007-2008 рр.), через південну та Європейську частини Російської Федерації (2008-2011) в Україну та Білорусь (2012-2013), Польщу та країни Балтії (2014-2015) призвело до формування зон стійкої небезпеки в місцях локалізації первинних вогнищ та набуло значного розповсюдження впродовж 2011-2015 рр. на території України, Польщі та країн Балтії (Мал. 1). Циркуляція вірусу реєструється як в популяціях диких свиней (з 2014-2015 рр. лісовий цикл став домінувати), так і серед домашніх свиней, а нерідко й одночасно. У декількох регіонах європейської частини Російської Федерації, та у східних районах країн Балтії та Польщі, що межують із Білоруссю та Росією, реєструється щорічне сезонне загострення ситуації – зростає число спалахів ЧСА та відбувається дифузне стрибкоподібне поширення хвороби на нові території. Так, абсолютна більшість випадків ЧСА, в країнах Євросоюзу спостерігається серед диких свиней (особливо наочно у Латвії, Мал. 1).

Малюнок 1. Статистика по спалахах ЧСА за 2015 р. та щільність спалахів ЧСА у 2007-2010 та у 2011-2015 рр. у країнах Східної Європи

Малюнок 2. Розподіл повідомлень про ЧСА по секторах і країнах у 2015 р.
(станом на 11.07.2015)

Станом на 11.07.2015 – найбільшу кількість випадків ЧСА було нотифіковано до МЕБ від диких свиней в Латвії та Естонії (Мал. 2). Однак, попри значну кількість спалахів ЧСА та розповсюдження хвороби в популяціях диких свиней, прибалтійським країнам та Польщі вдається уникати масштабного проникнення хвороби у приватний та промисловий сектор свинарства. На противагу цьому, чергове сезонне загострення епізоотичного стану в Росії супроводжується виявленням нових кластерів ЧСА в господарствах населення в Саратовській, Орловській, Брянській, Курській та інших областях, дві останні, з яких безпосередньо межують із територією України. Досі незрозумілим (Мал. 1 та 3) залишається епізоотичний стан з ЧСА в Білорусії. Дивує відсутність повідомлень про ЧСА з країни, яка наразі фактично оточена інфікованими територіями.

Малюнок 3. Повідомлення про ЧСА серед диких та домашніх свиней у 2015 р.
(станом на 11.07.2015)

З огляду на відсутність вірогідних даних щодо стану в Білорусі, поточний стан поширення ЧСА у північній зоні Східної Європи можна розцінювати, як результат неконтрольованого масштабного поширення хвороби із зони первинного занесення до центральної Білорусі у 2012-2013 рр. (Мал. 4, зелений пунктир) і далі, як показано на цьому ж малюнку (жовтий та червоний пунктири для 2014 та 2015 рр. відповідно).

Малюнок 4. Розширення північного кластера зони повідомлень про ЧСА у 2013-2015 рр.
(станом на 11.07.2015)

Таким чином, у 2014 році відбулося масштабне фронтальне просування хвороби з охопленням нових територій та регулярною реєстрацією випадків захворювання серед диких та домашніх свиней у вигляді змішаного епізоотичного процесу (зараження диких від домашніх та навпаки, залежно від сезону, обставин та країни). Так, всі країни що межують із Білоруссю на заході, у першому півріччі 2014 р., заявили про випадки ЧСА спочатку серед диких свиней, а згодом і в господарствах населення та навіть на одній великій фермі (Латвія). Особливо стрімким (вочевидь внаслідок неадекватних заходів контролю ЧСА з боку ветеринарної служби Республіки Білорусь) було просування південної межі зони циркуляції вірусу ЧСА, в результаті якого, вже наприкінці 2014 р., на півночі України було зареєстровано перший кластер спалахів ЧСА (з пунктами у Чернігівській та Сумській областях), а на кінець першого півріччя 2015 р. на півночі України відбулося формування зони стійкої небезпеки зі змішаним циклом циркуляції вірусу ЧСА, про що свідчать останні випадки — не лише навколо Київського водосховища, але й у Рівненській області.

ЧСА в Україні

У 2012-2013 рр. випадки проникнення ЧСА в Україну (1 випадок у 2012 р., Запорізька область – приватний сектор) вдавалося ефективно контролювати, не допустивши локального поширення хвороби на сході та півдні країни, чому сприяли – відносно-стабільний соціально-економічний стан та дещо нижча, аніж сьогодні, чисельність як диких, так і домашніх свиней на сході країни.

З 2014 року ситуація суттєво змінилася 16 випадків, із яких 4 – в Луганській (3 – серед диких свиней та 1 – в приватному секторі), 11 – в Чернігівській (9 – серед диких та 2 – в приватному секторі) та 1 – в Сумській (труп дикої свині) областях) – зросла кількість випадків (з одного – за два роки, до 16 – за рік) із формуванням кластерів ЧСА у популяціях диких свиней та з’явились випадки заносу хвороби в приватний сектор. Впродовж року, внаслідок проникнення ЧСА із півночі хвороба набула ознак масштабної епізоотії (на кшталт тієї, яка спостерігається на кордоні країн ЄС та Білорусі) з повільним дифузним поширенням вірусу в дикій природі. Цей процес, вочевидь, вже охоплює значні території Полісся: як мінімум від Дубровицького району Рівненщини на захід через північ Житомирщини, Київщини, Чернігівщини до півночі Сумщини (Мал. 4). Неконтрольована циркуляція вірусу ЧСА в популяції диких свиней в північній частині країни на межі з Білоруссю, країною, яка відмовляється від проведення повноцінного епізоотологічного нагляду в цьому регіоні та навіть не визнає саму можливість такої епізоотії, якраз і призвела до потенціювання проблеми в майбутньому.

Поточний стан ЧСА в Україні

За нинішній рік (станом на 25.11.2015 р.) в Україні виявлено 36 небезпечних пунктів по ЧСА (6 випадків хвороби – дикі свині, та 30 – свійські тварини), серед яких за кількістю випадків — домінують спалахи в господарствах населення. Так, впродовж цього року 12 випадків ЧСА зареєстровано в Чернігівській області (Ріпкинський, Менський, Козелецький, Новгород-Сіверський, Ічнянський та Чернігівський райони); 6 випадків – в Київській (Броварський, Іванківський та Баришівський райони); 5 випадків – в Сумській (Глухівський, Конотопський та Буринський райони); 3 випадки – в Миколаївській (Врадіївський та Доманівський райони); по 2 – випадки в Рівненській (Дубровицький та Бобровицький) та Одеській (Савранський та Миколаївський райони); та – по одному в Житомирській (Радомишльський), Полтавській (Пирятинський район) та Черкаській областях (м. Черкаси). Карантин продовжує діяти в 17 небезпечних по ЧСА пунктах в 7 областях (Київській, Чернігівській, Сумській, Полтавській, Одеській, Миколаївській та Черкаській) України. Тобто, циркуляція вірусу ЧСА в популяції диких свиней на півночі країни призвела до формування стійких кластерів ЧСА у популяціях диких свиней із можливістю масштабного занесення хвороби в приватний та промисловий сектор свинарства в майбутньому. Що й відмічається вже сьогодні, як «південний вектор».

Відносно висока щільність популяції диких свиней, поряд із низькою густотою населення на півночі країни, значно ускладнює реалії проведення епізоотологічного нагляду в цій частині країни та нівелює об’єктивну картину проблеми (Мал. 5). Водночас зниження рівня доходів пересічних громадян в Україні спонукає місцеве населення до браконьєрства створюючи передумови для занесення хвороби у сектор домашнього свинарства. Тому останні випадки виявлення ЧСА у Чернігівській, Київській, Сумській, Полтавській, Одеській, Миколаївській та Черкаській областях швидше за все є лише верхівкою айсберга епізоотії ЧСА серед диких свиней на Поліссі (з можливим епіцентром в районі Чорнобильської зони відчуження). Є відомості про існування на цій території каналів для неконтрольованого переміщення свинарської продукції між Україною та Білоруссю, що додає складності до і без того доволі непростої ситуації.

Малюнок 5. Щільність популяції диких свиней в Україні на рівні районів.

Особливе занепокоєння викликає ситуація зі спалахами ЧСА в Чернігівській області, де хворобу було діагностовано вперше, ще в серпні 2014 року (не лише серед диких свиней, а й у господарствах населення), а у 2015 році на цих же територіях (червень-липень 2015) виникла повторна серія спалахів (5 випадків в господарствах населення) з типовою для епізоотії ЧСА сезонністю (пік захворюваності влітку). Тобто мова вже йде про фактично сформовану зону епізоотичної циркуляції ЧСА у секторі свинарських господарств населення північної частини Чернігівської області та можливо частини Київщини (навколо Київського водосховища). Аналогічний стан складається і в сусідній із Сумщиною Курській області Російської Федерації, що ставить під загрозу поширення зони епізоотії з ЧСА на сектор екстенсивного свинарства всього північного сходу України вже у найближчому майбутньому (Мал. 6).

Малюнок 6. Спалахи ЧСА в Україні у 2012-2015 рр. (станом на 21.07.2015 - всього 29 випадків; синій – дикі, червоний — домашні свині) та зони ймовірної ензоотії серед диких та домашніх свиней

В країні постійно має здійснюватися ризик-аналіз. Він повинен вказувати, скільки зусиль потрібно для надзвичайного планування і давати обґрунтування обраним стратегіям боротьби з хворобами тварин (зокрема з ЧСА). Зазвичай, це чотири компоненти: ідентифікація ризику чи небезпеки, оцінка ризику, заходи пом'якшення ризику, повідомлення про ризик всім зацікавленим сторонам (виробникам, ветеринарам, торговим партнерам, органам влади, споживачам тощо).

На відсутність його реалізації вказує те, що хвороба набуває стійкої тенденції до поширення і сподівання, що наприкінці осені та взимку вона «пригальмує» - поки що марні (Мал. 7). Цьому сприяє не лише м’яка осіння погода, але і ряд об’єктивних факторів, а саме:

• затяжний процес реформування галузі ветеринарної медицини, мораторій на проведення перевірок суб’єктів господарювання, відсутність контролю за переміщенням тварин і продуктів тваринного походження, скасування супровідних ветеринарних документів на сировину та продукцію тваринного походження, при зростанні потоків переміщення товарів і пересування населення (основний фактор передачі збудника — людина, що мала контакт із контамінованим продуктом) призвели до втрати об’єктивної картини про стан біологічної безпеки в галузі тваринництва і зокрема у свинарстві (поголовна ідентифікація всіх тварин?, паспортизація підприємств галузі?, наявність вірогідних оперативних статистичних даних?, кількісні та якісні показники достатні для прийняття адекватних рішень? тощо). Декларативні заяви про контроль ситуації на всіх рівнях (алгоритм?, методи?, засоби та інструменти контролю??) — здебільшого потенціюють загрозу;
• поява нових випадків ЧСА в Україні, за останній період зумовлена здебільшого цільовим обстеженням підконтрольних об’єктів Державною службою ветеринарної медицини і як результат виявлення небезпечних пунктів, кількість яких зростатиме по експоненті, якщо контроль буде втрачено остаточно. Досить дивною є ситуація, коли держава Постановою КМУ від 28.10.2015 р. № 871 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів фактично ліквідує Управління ветеринарної медицини, в обов’язки яких, якраз і входила безпосередня протидія загрозі (моніторинг підконтрольних територій і суб’єктів господарської діяльності, діагностика та організація заходів з ліквідації інфекційних хвороб, контроль ветеринарно-санітарного стану і забезпечення безпечності територій та безпечності харчових продуктів, просвітницька діяльність тощо), а персонал цього рівня є найбільш підготовленим протистояти загрозі. Адже, лише за останній рік понад 400 фахівців Держветфітослужби пройшли спеціалізоване навчання під егідою ФАО, в рамках проекту TCP/UKR/3401 «Розробка планів реагування при надзвичайних ситуаціях викликаних спалахом ЧСА та використання ГIС для протиепізоотичних заходів» та понад 300 фахівців районного рівня успішно завершили курс дистанційного навчання «Стоп ЧСА»;
• Інструкція щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней — на часі виявилась нереалістичною, оскільки в теперішньому її форматі, в умовах сьогодення, не може бути реалізована в повному обсязі лише державі ресурсом (персонал? рівень зарплат? інструментарій протидії? нормативна база? тощо) і потребує певної адаптації до реалій сьогодення — та ініціатором цього процесу, в першу чергу, мають бути власники тварин, громадські організації, що спеціалізуються на свинарстві та виробники свинарської продукції транспортні та переробні підприємства — за сприяння держави;
• меркантильний інтерес власників тварин — якщо не врятувати, то хоча б частково зберегти активи (свиню чи кілька …, ферму чи комплекс – кошти, що можуть бути отримані від продажу), ще до вилучення, у випадку загрози, бо сума відшкодування не завжди тотожна собівартості, а в випадку порушення законодавства, замість відшкодування – адміністративна чи кримінальна відповідальність, залежно від тяжкості злочину та його наслідків;
• зниження купівельної спроможності населення — спонукає людей до придбання продукції як сумнівної якості, так і безпечності («затарювання» холодильників, морозильних камер тощо — консервація збудника, а це — відтермінування загрози);
• відсутність прямої загрози здоров’ю людини від збудника ЧСА — оскільки, люди не хворіють то це нівелює загрозу (реакція суспільства та органів влади була б зовсім іншими у випадку ящуру чи Еболи).

Малюнок 7. Щільність поголів’я свиней та вектор загрози.

Загрози подальшого розповсюдження

Короткострокові загрози. З огляду на вищеозначене існує декілька безпосередніх загроз для свинарського сектора України, а саме (в порядку ймовірності):

1. Дифузне поширення ЧСА за межі епізоотичної зони з епіцентром на півночі Чернігівської області на південь, та в сусідні області (Сумщину, Київщину, Полтавщину, а згодом і Одещину). Таким чином на північному Лівобережжі може сформуватися єдина зона змішаної циркуляції ЧСА серед диких та домашніх свиней, яка охоплюватиме також і сусідні області Російської Федерації (Брянщину та Курщину). Поступово, в процесі поширення хвороби ключову роль відіграватиме сектор екстенсивного свинарства (господарства населення та невеликі ферми) за епізоотичною моделлю, яка у 2007-2015 рр. реалізувалася в Російській Федерації. Динаміка цього процесу зазвичай сезонна і найбільш інтенсивне поширення хвороби відбуватиметься влітку.
2. Дифузне поширення ЧСА в популяції диких свиней на Поліссі із дуже ймовірним поступовим локальним проникненням хвороби в господарства населення і формуванням спочатку змішаного, а згодом і характерного «домашнього» (через згодовування свиням контамінованої вірусом ЧСА продукції свинарства) циклів. Зона циркуляції ЧСА серед диких свиней у Польщі, також, має тенденцію до поступового повільного розширення на південь, у напрямку кордону з Україною, що через певний час може призвести до формування на півночі України великої ензоотичної з ЧСА зони — на кшталт того, що спостерігається в останні два роки в країнах Балтії та Польщі.

Довгострокові загрози. Подальше розповсюдження ЧСА в Україні не обов'язково відбуватиметься дифузно. Переміщення контамінованої продукції з осередків хвороби (під час карантинних обмежень та після їх зняття) наразі може відбуватися в країні практично безперешкодно. Тож, після накопичення в населення на вражених ЧСА територіях певної критичної маси невилученої зараженої вірусом ЧСА продукції свинарства хвороба може виникати абсолютно несподівано, практично у будь-якому регіоні країни навіть через декілька місяців після останніх закритих спалахів. І такі прецеденти вже є.

Малюнок 8. Розподіл повідомлень про ЧСА за типом епізоотологічної одиниці: ліворуч — усі повідомлення праворуч лише від домашніх свиней.

Зазвичай, найбільш інтенсивне поширення контамінованої продукції відбувається під кінець сезону відгодовування свиней та взимку. З огляду на це варто зауважити, що поки що, спалахи ЧСА в Україні, серед домашніх свиней спостерігаються в зоні з відносно невисокою щільністю поголів'я свиней та в регіонах де домінує екстенсивне свинарство. Занесення ЧСА на території із більшою щільністю свиноферм і концентрацією свиней у населення неминуче призведе до занесення хвороби на ферми. Як показує ретроспективний аналіз (Мал. 8, праворуч), в епізоотичних з ЧСА регіонах відсоток повідомлень з ферм сягає 28% (20% - великі комерційні ферми, та 8% комерційні ферми меншого розміру). Тому, можна очікувати, що кожен третій, або четвертий уражений свинарський об'єкт скоріше за все буде свинофермою. Наслідки цього будуть катастрофічними, як для свинарства уражених територій (таблиця 1), так і країни в цілому, оскільки контамінована продукція з уражених господарств може поширюватися значно швидше, з охопленням значних територій, аніж із господарств населення, особливо після проникнення в торгову мережу.

З огляду на це особливо небезпечним є проникнення ЧСА в західні області України, де щільність поголів'я свиней в господарствах населення сягає місцями 16-30 голів на квадратний кілометр (Мал. 9).

Таблиця 1. Симуляція наслідків неконтрольованого поширення ЧСА в господарствах населення з проникненням на свиноферми.

В розрахунках використано середні показники поголів’я свиней в населення та на фермах (в населених пунктах та в радіусі 3 км від них). Ймовірність проникнення на ферми за співвідношенням, яке спостерігалось у 2008-2015 рр. в країнах східної Європи.

Малюнок 9. Щільність поголів’я свиней у населення в розрізі районів.

Контроль ЧСА в популяції диких свиней

Протиепізоотичні заходи при виявленні ЧСА в популяції диких свиней – це одне із найбільш контроверсійних питань щодо попередження та контролю хвороби. Епізоотологія ЧСА в дикій природі залишається недостатньо дослідженою. Наразі, матеріали опрацьовані робочою групою ЕАБХП (Європейської Агенції з Безпеки Харчових Продуктів, EFSA) дозволяють зробити декілька принципово важливих висновків (див: http://www.efsa.europa.eu/en/efsajournal/doc/4163.pdf).

Превалентність ЧСА в популяціях диких свиней в країнах Балтії та Польщі дуже низька: 0.3-1.0 % – залежно від сезону; найвища влітку та восени й найнижча навесні, що обумовлює надзвичайно низьку ефективність активного нагляду, оскільки для вірогідного виявлення, або виключення наявності хвороби у відстріляних тварин розміри вибірки мають складати декілька сотень тварин. Для більшої частин території України це означає, що ЧСА може бути вірогідно виявлена/виключена лише за умови тотального винищення УСІХ диких свиней, що мешкають в районі проведення нагляду (вірогідний результат можна отримати лише відстрілявши та дослідивши все поголів’я диких свиней в зоні нагляду, що є практично нездійсненним для більшості територій України).

Ймовірність виявлення ЧСА (методом ПЛР) серед загиблих диких свиней у 55 (!) разів вища за таку серед відстріляних тварин. Тому абсолютна більшість нотифікацій хвороби та нові випадки її виявлення відбуваються саме шляхом дослідження трупів свиней. Розрахунки показують, що в середньому виявляється лише один із десяти свиней, загиблих внаслідок зараження ЧСА, а решта залишається в природі слугуючи, в залежності від сезону, більш чи менш тривалим джерелом інфекції в зоні спалаху.

Механізм горизонтальної передачі вірусу (від тварини до тварини) працює головним чином влітку та восени, коли чисельність тварин збільшується після розмноження та контакти між різними сімейними групами зростають. Водночас пряма залежність епізоотичних параметрів (превалентність, щільність спалахів, % виявлених трупів тощо) від щільності популяції диких свиней на основі статистичних методів дослідження не прослідковується. З'ясовано також, що взимку та навесні в епізоотії хвороби найважливішу роль відіграє передача вірусу від трупів загиблих тварин до живих свиней, шляхом безпосереднього контакту, причому не обов'язково при поїданні решток. Тому, епізоотії ЧСА серед диких свиней – це процес, інтенсивність якого здебільшого обумовлена частотою контактів в системі свиня — труп — свиня, а не абсолютною щільністю його популяції. Процес географічного поширення ЧСА в популяціях диких свиней є доволі повільним. За відсутності впливу людей (занесення вірусу на нові території), мова зазвичай йде про швидкість локального поширення, у межах 15-20 км на рік.

Ензоотія ЧСА серед диких свиней на півночі країни є надзвичайно неприємним та небезпечним фактором ризику подальшої персистенції хвороби в Україні. Та, з огляду на співвідношення чисельності диких та домашніх тварин у різних регіонах країни (Мал. 10) в разі подальшого просування ЧСА на південь основним середовищем її циркуляції та персистенції стане сектор екстенсивного свинарства, що повністю затьмарить проблему ЧСА в популяціях диких свиней. З другого півріччя цього року означений сценарій стає реальністю для України (Мал. 11).

Малюнок 10. Ймовірність реалізації «дикого» (синій), «змішаного» (жовтий) та «домашнього» (червоний) циклів персистенції ЧСА по районах України.

Малюнок 11. Зміщення персистенції вірусу ЧСА в сектор екстенсивного свинарства.

Моделювання наслідків різних заходів контролю ЧСА в популяціях диких свиней, опитування незалежних експертів та аналіз епізоотичних даних показали наступне:

1. Радикальне зменшення чисельності диких свиней (70-80 % від пострепродуктивної чисельності) теоретично могло б призупинити процес циркуляції вірусу, однак це неможливо практично для популяцій, що мешкають у лісовій та лісостеповій зонах Європи.
2. Симуляція вилучення інфікованих вірусом ЧСА трупів свиней (до 50 %) призупиняла епізоотію хвороби, тобто переривання епізоотичного ланцюга можливо досягти запобігаючи передачі вірусу ЧСА від трупів до живих тварин двома шляхами: вилученням (відстрілом) живих свиней з території, так і вилучення самих трупів.
3. На думку експертів більш реалістичним заходом аніж, так звана, «депопуляція» можливе поєднання кількох стратегій мінімізації частоти повторних заражень, а саме:
   1. вилучення якнайшвидше після виявлення першого випадку загибелі тварин від ЧСА якомога більшої кількості трупів загиблих свиней (реальний, щоденний огляд території зони нагляду);
   2. радикальне зменшення, або повне призупинення зимової підгодівлі тварин (природне зменшення популяції);
   3. вибірковий відстріл свиноматок репродуктивного віку;
   4. збільшення загальних об’ємів вилучення тварин (відстрілу) в сезон полювання, продовження термінів сезону полювання чи відкриття додаткового сезону тощо.
4. Означені підходи можуть бути ефективними лише у разі довгострокового та систематичного їх використання. Швидкого способу (у межах одного сезону), щоб зупинити поширення ЧСА серед диких свиней наразі не існує.