Для ефективної протидії транскордонним хворобам тварин та зоонозам, з метою мінімізації їх негативного впливу, за рекомендацією СОЗТ (www.oie.int/en/animal-health-in-the-world/the-world-animal-health-information-system/national-disease-contingency-plans/) – фахівці компетентного органу країни мають розробити та щорічно оновлювати плани заходів за надзвичайного стану здоров'я тварин, здійснювати регулярні навчання персоналу з практичної реалізації цих планів, шляхом імітування стану небезпеки на імітаційних тренуваннях персоналу для набуття й закріплення, як теоретичних, так і практичних навичок реагування.
В цих планах зазначають, які ресурси: нормативні акти, структури, кадри, обладнання й матеріали, мають бути залучені за надзвичайного стану здоров'я тварин для реалізації цих заходів відносно тієї чи іншої транскордонної хвороби тварин, керуючись положеннями Кодексу здоров'я наземних тварин, іншими нормативними документами та джерелами даних.
Щорічно, на регулярній основі, план заходів за надзвичайного стану здоров'я тварин має оновлюватися і виправлятись в міру уточнення даних та набуття досвіду фахівцями ветеринарної служби.
У розділі «Характер хвороби» цього плану описують наступні складові:
- етіологію та еволюцію хвороби, її поширення у світі;
- епізоотологічні особливості;
- імунологічні характеристики збудника;
- клінічні ознаки хвороби;
- патологічні зміни в організмі зумовлені патогеном;
- діагностику: клінічну, диференційну та лабораторну.
У міру набуття досвіду формування цих планів, певні аспекти, потребуватимуть модифікації, з тим, щоб відповідати викликам сучасності, характерним для певних країн, умов чи територій.
Розділ «Аналіз ризиків» – має інформувати про те, наскільки серйозною є загроза проникнення чи занесення заразної хвороби для країни, чи території у порівнянні з іншими хворобами тварин, звідки, і як, вона може потрапити в країну та які потенційні наслідки її поширення чи розповсюдження. Показати, оцінку зусиль необхідних для реалізації плану із надзвичайних заходів і дати обґрунтування обраним стратегіям протидії.
Компонентами аналізу ризику, є:
- ідентифікація ризику чи небезпеки;
- оцінювання ризику;
- заходи з пом'якшення ризику;
-
інформування про ризик всіх зацікавлених сторін (виробників, ветеринарів, торгових партнерів, органів влади, споживачів продукції тощо).
Основою аналізу ризику є моніторинг, що передбачає регулярне оновлення прогнозу із врахуванням мінливих внутрішніх і зовнішніх умов (державної та глобальної економіки, зовнішньої та внутрішньої торгівлі, ринкового попиту на тварин та продукцію, щільності популяції тварин (у тому числі диких), туризму, змін у системах охорони здоров'я і потреб споживачів).
Розділ «Стратегія профілактики» – описує організацію біобезпеки операторів ринку, характер обмежень та інші заходи, необхідні для зниження ризику занесення, фіксації, поширення чи розповсюдження заразної хвороби.
Розділ «План заходів на випадок непередбачених обставин» – має включати всі заходи, що забезпечують розпізнання та запобігання проникненню, фіксації, поширенню чи розповсюдженню заразної хвороби, ще до того, як вона досягне масштабів епізоотії, а також контроль заходів по її ліквідації.
Розділ «Раннє сповіщення (попередження чи повідомлення)» – включає процедуру та порядок:
- визнання підозрілих випадків;
- визнання підтверджених випадків;
- спостереження (моніторинг) хвороби, опис протиепізоотичних заходів, включаючи механізми термінового повідомлення про хворобу та інформування ветеринарної служби;
- навчання ветеринарів, тваринників, перевізників, фахівців лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках методам розпізнання заразної хвороби та інформування населення.
Розділ «Стратегія боротьби та ліквідації» – є основною складовою плану надзвичайних заходів і описує методи боротьби з хворобою з урахуванням всіх факторів утримання і догляду тварин, управління тваринництвом в регіоні й країні, наявність популяції диких тварин і алгоритм застосування заходів, що запобігають поширенню та розповсюдженню хвороби. Він має показати, механізм контролю вірогідності викорінення інфекції та підтвердження безпечності господарства чи території щодо заразної хвороби, як на рівні держави, так і окремих зон чи територій та операторів ринку в межах країни відповідно до міжнародних стандартів.
Розділ «Організаційні заходи за надзвичайного стану здоров'я тварин» – включає опис процедур взаємодії структур, організацій і відомств за надзвичайного стану пов’язаного зі спалахом транскордонної хвороби тварин. Мета – мобілізація всіх необхідних ресурсів на боротьбу з заразною хворобою тварин. Досвід показує, що адміністративні органи державних ветеринарних служб здебільшого мають справу з повсякденними програмами охорони здоров'я тварин і часто не готові або недостатньо забезпечені фінансами, людськими та матеріальними ресурсами для екстреної протидії.
Розділ «План підтримки» – це допоміжний план, що доповнює технічний план і включає план фінансування та план ресурсів, а також, законодавчу й нормативну базу – є визначальним в успіху або провалі розпочатих заходів.
Розділ «План дій» – описує процедуру (механізм і послідовність) виконання етапів плану від початку розслідування випадку до завершального етапу – ліквідації хвороби, по стадіях, від вилучення тварин і до відшкодування збитків, а також готовність ветеринарної служби до отримання відгуків і рекламацій з місць проведення ліквідаційних заходів та територій запровадження обмежень, для внесення відповідних коректив і включення набутого досвіду в державний план заходів за надзвичайного стану здоров'я тварин.
Розділ «Додатки до плану заходів за надзвичайного стану здоров'я тварин» – включає список регулярно поновлюваних контактних даних з цілодобовим доступом до інформації про:
- осіб, що мають залучатись до процесів, зі списком прізвищ, контактними даними (адреса, телефони, E-mail);
- регіональні та референтні лабораторії по заразних хворобах тварин;
- регіональні та міжнародні організації, на випадок потреби в додатковій допомозі.
Додатки мають містити дані про державний устрій, структуру ветеринарної служби, розподіл повноважень, ветеринарне законодавство та інші актуальні відомості про країну (кількість і розташування поголів'я тварин, наявність і популяції диких тварин, птахів тощо).
Тобто, національні ветеринарні служби мають відповідати критеріям, запровадженим в кожній країні, а також і відповідним міжнародним стандартам і рекомендаціям, зокрема положенням Кодексу здоров'я наземних тварин.