Журналіст — Ольга Кулькова «Прибуткове свинарство» інтерв'ю – за підсумками року
Статистика щодо поширення чуми свиней африканської в Україні демонструє доволі сумні результати
Наскільки виправдалися прогнози щодо стану відносно ЧСА в Україні на 2016-й рік?
Володимир Поліщук: Так, за 2015 рік в Україні зареєстровано 40 випадків ЧСА, тоді як у 2016 - 91 випадок (84 - домашні, 7 - дикі), а це вдвічі більше, проти минулого року і динаміка зберігається. Торішній прогноз, щодо поширення збудника на південь країни, де основним середовищем його циркуляції та персистенції стане сектор екстенсивного свинарства – також справдився. До того ж пригадаймо окреслені загрози для свинарського сектора України, зокрема (за важливістю):
- Дифузне поширення ЧСА в домогосподарствах за межі епізоотичної зони (зон) з першим епіцентром на півночі Чернігівської області на південь, та в сусідні області (Сумську, Київську та Полтавську). Таким чином на північному Лівобережжі здатна сформуватися єдина зона змішаної циркуляції збудника ЧСА серед диких та домашніх свиней, що охоплюватиме також і сусідні області Російської Федерації (Брянську та Курську). Поступово, в процесі поширення ареалу збудника хвороби ключову роль відіграватиме сектор екстенсивного свинарства (домогосподарства та невеликі ферми) за епізоотичною моделлю, що у 2007-2015 рр. реалізувалася в Російській Федерації. Динаміка цього процесу зазвичай сезонна і найбільш інтенсивне поширення хвороби відбуватиметься влітку. Цей сценарій здатний актуалізуватися також у Черкаській, Миколаївській, Одеській та Вінницькій областях у 2016 р.
- Стрибкоподібне поширення ЧСА за межі карантинних зон зазвичай пов’язано з нелегальним вивезенням хворих на ЧСА тварин із комерційних свиногосподарств або продуктів їх вимушеного забою на інші території (як це вже неодноразово відбувалося в Російській Федерації, а також зафіксовано і в Україні). Подальше поширення ЧСА в Україні не обов’язково відбуватиметься виключно дифузно. Переміщення контамінованої продукції з осередків хвороби (під час карантинних обмежень та після їх зняття) наразі може відбуватися в країні практично безперешкодно. Тож, після накопичення у населення на уражених ЧСА територіях певної критичної маси невилученої зараженої вірусом ЧСА продукції свинарства, хвороба здатна виникати абсолютно несподівано, практично у будь-якому регіоні країни навіть за кілька місяців після ліквідації спалаху. І такі прецеденти, на жаль, уже мають місце. Спрямування та відстань означених «стрибків» інфекції не прогнозовані й залежать від господарських зав’язків, цін, пори року, розміру поголів’я в уражених господарствах тощо. В Україні зареєстровано близько 3,5 тис. свиногосподарств різних форм власності, значна частина яких — це невеликі ферми.
Зазвичай, найбільш інтенсивне поширення контамінованої продукції відбувається взимку та під кінець сезону відгодівлі свиней. Зважаючи на означене, варто зауважити, що спалахи ЧСА в Україні, серед домашніх свиней спостерігаються поки що в зонах з відносно невисокою щільністю поголів’я свиней та в регіонах де домінує екстенсивне свинарство. Занесення збудника ЧСА на території із більшою щільністю свиноферм і концентрацією свиней у населення неминуче призводитиме до постійного занесення хвороби на ферми. Як свідчить ретроспективний аналіз — ймовірність означеного складає 3:1 (тобто кожен четвертий зареєстрований спалах ЧСА буде на спеціалізованій фермі). Саме таке співвідношення і спостерігалось у 2008-2015 рр. в країнах східної Європи. В епізоотичних з ЧСА регіонах відсоток повідомлень з ферм сягав 28% (20% - великі комерційні ферми та 8% - ферми меншого розміру). Тому, варто очікувати, що кожен третій, чи четвертий уражений об’єкт свинарства, скоріш за все, і буде свинофермою. Наслідки цього будуть катастрофічними, як для свиногосподарств на забруднених територіях, так і країни в цілому, оскільки контамінована продукція з цих господарств поширюватиметься значно швидше, з охопленням значних територій, на відміну від домогосподарств, особливо після проникнення забрудненої продукції в торгову мережу. З огляду на це, особливо небезпечним є занесення збудника ЧСА в західні області України, де щільність поголів’я свиней в домогосподарствах сягає місцями 16-30 голів на квадратний кілометр.
- Дифузне поширення ЧСА в популяції диких свиней на Поліссі з надзвичайно ймовірним поступовим локальним занесенням збудника хвороби в домогосподарств і формуванням, скоріш за все, змішаного (домашні-дикі-домашні свині), аніж справжнього лісового циклу персистенції збудника ЧСА. Зона циркуляції ЧСА серед диких свиней у Польщі, також може мати тенденцію до поступового повільного розширення на південь, у напрямку кордону з Україною, що через певний час може обумовити формування на півночі України великої ензоотичної зони – на кшталт того, що спостерігається в останні два роки в країнах Балтії та Польщі. Слід зазначити, що на фоні двох попередніх загроз можлива персистенція збудника ЧСА серед диких свиней наразі не виглядає критично значущою проблемою контрою ЧСА в Україні, але здатна актуалізуватися та ускладнити й без того непростий стан в країні. Транскордонне занесення збудника ЧСА з дикими свинями (з Білорусії, Росії, Польщі та незабаром ймовірно й з Румунії) залишається значним фактором ризику виникнення нових, епізоотично не пов’язаних зі спалахами в інших частинах України, осередків ЧСА у північній та західних частинах країни.
Вважаю, що коментарі тут зайві, та є над чим замислитись.
Як, на Вашу думку, ЧСА змогла дістатися до промислових свинокомплексів? Які основні шляхи занесення хвороби (крім людського фактора)?
Володимир Поліщук: Світогляд, який сповідує традиційна наука сьогодні – вказує на те, що іншого шляху окрім «людського фактора» – немає. Так, в Україні – не водяться кліщі роду Ornithodorus erraticus, що паразитують на свинях в екваторіальній зоні та здатні переносити вірус ЧСА. А, щодо участі в процесі перенесення збудника ЧСА інших кровосисних членистоногих (комарів, мух, ґедзів тощо) чи синантропних птахів, то перевірених даних, окрім припущень про «потенційну здатність» – немає. А, зважаючи, що промислові свинокомплекси, це підприємства «закритого типу», куди ні дикий звір, ні бродяча тварина не потраплять – то й залишається лише «людський фактор».
Чи можна спрогнозувати стан з поширення ЧСА у 2017 році? Які можливі сценарії розвитку подій? Чи варто чекати активізації хвороби навесні?
Володимир Поліщук: Відповідь ствердна на всі три запитання.
Так, звичайно, прогнозуванням мусить займатись кожен господар. Адже, прогноз – це погляд у майбутнє, яке ще остаточно не визначено, тобто оцінка перспективи прибутковості того чи іншого виду діяльності у співвідношенні до факторів ризику, а ЧСА – один із них.
Так, ЧСА у 2017 році в Україні буде і вектор іде на зростання, як кількості випадків, так і частоти їх виявлення та розміру вражених територій. А, щодо можливих сценаріїв, то все залежить від того хто?, як?, та скільки? інвестує в протидію, алгоритм якої описаний і на щось нове сподіватись не варто. Адже, нинішній стан – це результат минулих інвестицій.
Так, на хворобу варто чекати не лише навесні, але й взимку, оскільки збудник не проявляє вираженої сезонності, а розмір інвестицій на її моніторинг, виявлення й запобігання в Україні мізерний.
Однак, є й хороші новини — як зазначають міжнародні експерти: Клаус Депнер, Аго Пертель, Вітторіо Губерті (жовтень, 2016) — Генотип ІІ Чуми свиней африканської, що циркулює у східній Європі не є хворобою з високим ступенем заразності, оскільки не проявляє ознак швидкого поширення в стаді сприйнятливих тварин. Тобто, ЧСА, на відміну від Ящуру, Грипу чи Чуми свиней класичної — це інфекція, що повільно поширюється в стаді та можуть пройти тижні, а то й місяці, поки в стаді інфікуються всі тварини. Зазвичай першими страждають 1-2 тварини, згодом, вірус поширюється на все стадо. «Типові» клінічні ознаки хвороби спостерігаються уже тоді, коли заражена велика кількість тварин.
І, що в цьому хорошого? — зауважать скептики. А, те, що розуміння цього факту дозволяє змінити алгоритм протидії (тотальний вимушений забій) і робота у цьому напрямку вже ведеться компетентним органом країни.
Другий, не менш важливий фактор – це реєстрація фактів зростання титру специфічних антитіл у хворих тварин, що може бути підставою для сподівання на створення вакцини у майбутньому.